“Із призначенням керівника поспішати не варто”, — кажуть одні судді. “Ні, головного лісівника області треба призначити якнайшвидше!” — відповідають їм, намагаючись поставити в цій історії жирну крапку, інші служителі Феміди, ба навіть із одного й того самого суду. Конкурс на посаду начальника управління лісового і мисливського господарства Івано-Франківської області — однієї з найбільш лісистих в Україні — засвідчив, наскільки приваблива й дохідна ця посада. І для втілення результатів змагання годяться різні методи, насамперед із залученням на свій бік суддів. А ті часто постановляють взаємозаперечні рішення, пише ДТ.
Нагадаємо, що 31 березня Державне агентство лісових ресурсів провело конкурс на посаду начальника Івано-Франківського обласного управління. Його переможцем став директор Надвірнянського держлісгоспу Руслан Осташук. Результати конкурсу породили сумніви в його прозорості та об’єктивності.
Найбільше запитань в інших учасників та громадськості викликала друга частина конкурсу — вирішення ситуаційних завдань. Постанова Кабміну №246 від 25 березня 2016 р. велить, оцінюючи їх, застосовувати виключно бальну систему — від 0 до 2 балів. Конкурсна комісія Держлісагентства винайшла власний спосіб, послуговуючись двома критеріями оцінки, які містять велику частку суб’єктивності і створюють можливості для маніпуляцій: 1) фаховість, що означає “професійність, знання предмета, правильність вирішення завдання та конструктивність”; 2) обгрунтованість відповіді, лаконічність та змістовність викладення.
Відтак, невідомо, на яких підставах комісія розділила оцінку за кожне завдання на дві частини. Було прийнято рішення, що коли кандидат набирає “частинку оцінки”, нижчу, ніж 0,5, то він не допускається до третього етапу конкурсу — співбесіди. І це рішення застосували на практиці.
Один із учасників конкурсу — Роман Олійник, який фінішував другим, небезпідставно вважає і переконує суддів, що дав фахові та обгрунтовані, правильні або майже правильні відповіді на всі два ситуаційні завдання. Він ніяк не може зрозуміти, чому три члени конкурсної комісії поставили йому за відповідь на одне із завдань “нуль”. З іншого боку, нечіткі критерії оцінювання дають членам конкурсної комісії широкий простір для маневрів, визначаючи переможців на керівні посади і в інших обласних управліннях лісового та мисливського господарства. Наприклад, пан Віталій Сухович, який виграв конкурс на посаду головного лісівника Рівненщини, за всі три етапи конкурсу — тестування, вирішення ситуаційних завдань і співбесіду — набрав аж… 10,6 бала, що поки що є найнижчим результатом серед усіх змагань за відповідні портфелі.
Ситуаційні завдання на “івано-франківському конкурсі” вирішувалися з використанням комп’ютерів, об’єднаних в одну службову інформаційну мережу та підключених до Інтернету. Тож будь-яка особа могла втручатися в перебіг розв’язання завдань і підтягнути результат потрібному кандидатові. А згадана урядова постанова (п.13) велить це робити письмово. Та ще й з відеозапису конкурсу видно, як одна особа декілька разів підходила до майбутнього переможця і, не виключено, допомагала йому. Народна мудрість знайшла підтвердження й цього разу: диявол заховався в деталях.
Національне агентство з питань державної служби провело перевірку і виявило низку порушень, які стосуються термінів проведення цього конкурсу, поводження з бланками та конвертами для розв’язання ситуаційних завдань. А це — відхід від Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого згаданою постановою №246, і, що не кажіть, порушення його ключових принципів — законності, прозорості, ефективного та справедливого процесу відбору кандидатів. З усього видно, що така самодіяльність могла вплинути на результати конкурсу на посаду головного лісівника Івано-Франківської області.
Тому цілком закономірно, що 3 травня Нацдержагентство направило іншому державному органу високого рівня — Державному агентству лісових ресурсів — чітку вимогу: скасувати результати конкурсу. І квит. Після цього, згідно із законом “Про державну службу” (ст.30), воно мало в десятиденний термін оголосити повторний конкурс. Однак Держлісагентство зовсім не планувало скасовувати результати отого першого конкурсу. Воно вибрало інший шлях — стало позиватися й оскаржило вимогу в Окружному адміністративному суді міста Києва.
Головний лісовий орган вимагав від суду визнати вимогу протиправною і скасувати її. А задля забезпечення позову Держлісагентство клопотало в суді про зупинення дії вимоги. 12 травня згаданий адмінсуд відмовив у заходах забезпечення позову. Однак не минуло й двох тижнів, як справа отримала несподіваний поворот. Той самий Окружний адміністративний суд Києва повернув голоблі в протилежний бік: він прийняв до розгляду змінену сторінку вимоги, на якій порушення під час проведення конкурсу вже виглядають не надто серйозними, і зупинив дію вимоги. Доказова база ухвали просто розчулює стороннього: повторний конкурс потребуватиме “значних зусиль і витрат”, скасування результатів “порушить права та інтереси переможця” і т.п. Того ж самого дня суд визнав вимогу Нацдержагентства недостатньо обгрунтованою і скасував її.
Паралельно триває спір в іншій судовій інстанції — Івано-Франківському окружному адміністративному суді, де один із учасників конкурсу — Роман Олійник — вимагає скасувати результати конкурсу. Коли писалися ці рядки, суд ще не завершив розгляду справи по суті. Однак 23 квітня було зупинено дію рішення конкурсної комісії, тобто суд не дозволив видавати наказ про призначення начальника Івано-Франківського обласного управління лісового і мисливського господарства. Держлісагентство не стерпіло такого зволікання та оскаржило ухвалу суду першої інстанції в апеляційному порядку. Популярна мотивація — позивач свідомо затягує розгляд справи, а державний орган мусить виконати норму закону “Про державну службу” (ст.310, яка вимагає призначення на посаду не пізніше, ніж через 30 днів після оприлюднення інформації про переможця конкурсу.
А далі сталася цікава історія. Львівський апеляційний адміністративний суд призначив розгляд скарги на 14 червня, надіславши учасникам відповідні повістки про виклики. Аж раптом суд вирішив “виправити описку” в ухвалі, бо згадав: суддя-доповідач того дня перебуватиме у відпустці. І, що зовсім не схоже на українську судову практику, розгляд скарги було максимально прискорено. Як наслідок, 31 травня апеляційний адмінсуд скасував ухвалу про вжиття заходів для забезпечення позову. І майже в унісон цьому вердикту суд першої інстанції відмовив позивачеві Роману Олійнику у зміні способу забезпечення адмінпозову, а саме у забороні Держлісагентву призначати на згадану посаду переможця конкурсу… Тим самим суди повністю відкрили шлях до призначення на посаду сумнівного переможця конкурсу.
Система в особі держорганів нерідко всілякими методами чинить опір прозорості та відкритості. А суди, які мали б запобігати цьому, благословляють хибну практику. Всім добре, бо “всі хочуть жити”?
Comments are closed.