Історії більшості станиславівських кам’яниць починаються приблизно так: «Колись давно, на цій ділянці добродій Сруль спорудив собі хатинку. Потім нею володіли Шпігельглас і Яйцман, а наприкінці ХІХ століття землю придбав купець Зільберштейн, який зніс стару халупу та побудував чудову кам’яницю, яка й нині прикрашає вулицю Липову».
Не виникає запитання — а як же ж виглядала та первинна хижа шановного Сруля? Питання доречне, бо старий Станиславів, за винятком кількох центрових кварталів, складався саме з таких халуп. Але подібне не цікавило фотографів, їх більше приваблювали парадні кам’яниці, що потрохи витісняли стару забудову. Однак було в нашому місті одне не типове видавництво, поштівки якого є справжнім скарбом для краєзнавців. Йдеться про видавництво «Артісти», яке у 1905 році випустило цікаву серію видів Станиславова. На одній з листівок можна побачити саме таку, праісторичну хатинку, що стояла на Липовій. Її адреса відповідає сучасній Шевченка, 9, пише Репортер
Поштівка з колекції Володимира Шулепіна
Фото Ігоря Гудзя
Під час перепису 1870 року будиночок вже був і належав поляку Антонію Вишньовському. В наступному десятилітті садибою володів ще один поляк — доктор Марцелій Елінович. Після нього тут панував якийсь Стойовський, потім Францішка Борисевич, а в 1899-му нерухомість придбав купець Шулім Сусман. Зі старої поштівки видно, що йому дісталася видовжена одноповерхова споруда з невеличкими різалитами по боках, яка мала на фасаді шість вікон. На поштівці трохи дивує масивна кована огорожа, яка б більше пасувала кам’яниці навпроти. На передньому плані стоїть якась буда, може, каплиця.
З архівної справи довідаємось, що будинок мав дві квартири. На подвір’ї стояла ще одна житлова одноповерхова хатинка та господарська споруда.
У 1900-х в центральному будинку містилась канцелярія будівничого Феліцияна Баяна. Він перебрався сюди зі Львова, є автором проектів костелу Аве Марія на Гординського та костелу святого Юзефа на Майзлях.
Якщо дивитись на скромний будинок, Сусман особливо не шикував і належав до середнього класу. Та насправді він був одним із найбільших багатіїв Станиславова. Крім халупи на Липовій, купець володів колишнім готелем Камінського на стометрівці та двома кам’яницями на Собеського, які орендували військові канцелярії (тепер в одній з них редакція газети «Галичина» на Січових Стрільців, 25).
І жив Сусман доволі пишно. Наприклад, у 1905 році на пару з Олександром Вітельсом він здійснив паломницький тур до Палестини. Для станиславівських євреїв то був перший візит до Святої землі. У 1912-му — увійшов до п’ятірки місцевих підприємців, що сплачували найбільше податків, і навіть балотувався до повітової ради.
Зараз там стоїть зовсім інший будинок. У 1917 році Сусман звернувся до влади із проханням компенсувати шкоду, заподіяну під час Першої світової. В описі кам’яниця значиться як «партерова». Якби вона мала кілька поверхів, її б записали як «поверхову». З цього можна зробити висновок, що нинішній особняк спорудили в міжвоєнний період. Перед приходом совітів там було сім квартир. Переписного листа підписала пані Блюменфельд.
У радянський період у будинку працював міськкомунгосп, нині кам’яницю займає Прикарпатська універсальна товарна біржа.
Експресивну архітектурну характеристику будинку дав мистецтвознавець Ігор Панчишин: «Це еклектика. Крапка. Навіть не історизм — бо не використано жодних елементів історичних і класичних стилів. Планування примітивно просте. Найвиразнішим у будинку є портик зі спотвореними бочковидними колонами. Це типовий прийом провінційної архітектури, що будувались по типу садиб, тамтешній випєндрьож. Отаке».
