У понеділок, 28 листопада, у театрі кіно «Люм’єр» франківцям показали художній фільм «Жива». Це – стрічка, в якій переплелися всі комерційно успішні жанри: драма, історичний, містика, бойовик. Фільм заснований на реальних подіях та розкриває невідомі сторінки з життя української зв’язкової УПА Анни Попович. Режисер – Тарас Химич.
Директор Івано-Франківського облмуздрамтеатру Ростислав Держипільський, який грав у стрічці, розповів, що під час зйомок режисер фільму Тарас Химич змусив його постригтися і схуднути.
«Фільм знімали на моїй землі і події фільму пережиті кров’ю родин Галичини, – говорить Держипільський. – Ця роль була зовсім іншою. Я в житті дуже емоційний, а чоловічу стриманість героя зіграти було непросто, та мені ця риса подобається. Виконавиця головної ролі Оля Комановська – близька і рідна душа, тому під час зйомок не було бар’єру, мав з ким порадитися, і на знімальному майданчику ми стали однією родиною».
Режисер Тарас Химчич сказав, що історію фільму знайшов під час історичних досліджень.
«Я працював у документалістиці і з першого інтерв’ю з Анною Попович зрозумів, що це золота тема, – розповідає режисер. – Приїжджав до неї ще впродовж двох років і сприймав її як друга. Розповідь Анни була настільки емоційною, що це був готовий сценарій. Вирішили знімати в Головних, де вона переховувався. Історія Анни – це художнє кіно про почуття, а не про війну. Вона воювала цими почуттями не стріляючи і не вбиваючи».
Виконавець однієї із головних ролей, боєць штурмової роти «Айдару» Володимир Правосудов зазначив, що це його дебют в повнометражному кіно.
«Мій герой – не вигаданий персонаж, – говорить Правосудов. – Роль складна, бо герой закоханий в героїню з дитинства. Крім того по житті він був слабким за характером і зрештою зрадив своїх. Фільм змушує переглядати його на одному диханні і я вдячний режисеру, що він зумів передати цю атмосферу драматизму тих часів».
Довідка. Робота на фільмом тривала впродовж трьох років. Знімали у тій частині Карпат, де насправді розгорталась реальна історія життя головної героїні Анни Попович – у Горганах. Сцени ж допитів – у Львівському національному музеї-меморіалі жертв окупаційних режимів «Тюрма на Лонцького».
Під час зйомок було використали передові технології, яких ще не було в Україні: унікальна побудова композиції візуального ряду, оригінальна авторська звукова доріжка, художнє оформлення, використання справжньої техніки та зброї 1940- 50-х рр., постановка бойових сцен із залученням найкращих військових консультантів та істориків України.
Comments are closed.