Тарас Прохасько: Генетична історія з подвійним дном

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Пропонуємо свіжу публікацію франківського письменника Тараса Прохаська на порталі Збруч.

Prohasko1[1]

В той час, коли ми зустрілися, я принципово не вживав алкоголю. Правду кажучи, було страшенно прикро, бо це було у Вахау, найкращій виноградній і винній землі Австрії. Над Дунаєм, над яким у трохи іншому місці і він прожив все своє життя. То ти алкоголік – спитав-ствердив він. І навіть тоді не втримався, щоби не заручитися своїм татом. Сказав, що його тато завжди казав, що зовсім не п’ють лише алкоголіки. І навпаки, якщо хтось зовсім не п’є, то він алкоголік. Тато і в цій дрібниці виступав авторитетом і конструктором світу.

Той, з ким я тоді говорив, був Петер Естергазі. Великий угорський письменник, великий європейський постмодерніст. До того ж представник однієї з найголовніших аристократичних родин нашої частини Європи. Бути Естергазі – це тавро найвищого ґатунку.

Недавно я випадково дізнався, що цього літа Петер Естергазі помер. І помер від раку, хвороби, яка – як кажуть деякі фахівці – дуже пов’язана із переживанням образи, жалю на когось дуже рідного, родового. Бо такі захворювання можуть означати незгоду з отриманою спадковістю, прагненням змінити те, що насправді не зміниш, бо воно так чи інакше вписане у твої клітини. У чоловіків такою фіґурою найчастіше є батько. А можна собі уявити, якої лавиноподібної сили досягає образ батька у людей, чий рід знаний на багато поколінь назад, коли розумієш, що батько – це синтетичний образ визначних чоловіків кількох століть. Він не просто той, хто тебе породив і відповідає тільки за себе. Він – той перехідник, який долучив тебе до прадавніх потоків селектованої крові.

Рід Естергазі культивував велич і благородність чинів і вчинків. З таким спадком народився Петер. Незважаючи на крах і переслідування, які родина зазнала після того, як в Угорщині і майже у всіх інших країнах, де були маєтності графів, витримати все це з таким бездоганним багатющим минулим було легше. Було достатньо етеру, на який можна було безстрашно опиратися.

У 2000 році, через два роки після смерті свого найсвітлішого героя, свого тата графа Матяша, Естергазі видав потужний роман «Небесна гармонія» (Harmonia caelestis). Сагу, в якій описана історія Центральної Європи через призму історії свого роду. Образ батька там був зібраний із фраґментів історій різних представників роду.

Роман став подією. Але, як то буває у подібних ситуаціях, Петерові відразу ж допомогли отримати документи, з яких ставало ясно, що його тато, символ незламної Угорщини, граф Естергазі,  впродовж багатьох  років співпрацював з угорською комуністичною службою держбезпеки.

Думаю, що власне тоді з’явилися підстави для прийдешньої хвороби. Щоправда, Петер спробував дати собі раду, написавши у 2002 році документальний роман-продовження «Виправлене видання. Додаток до роману Harmonia caelestis». Страшний роман, який аналізував, що було насправді і як таке може бути. Естергазі писав: «Мій батько зганьбив себе. Чи змиємо ми цей сором? Сором неможливо змити. Батько, мій батько, поводився ганебно. Я навіть не шукаю причин у тому, що в нього було, наприклад, важке дитинство, а тому показую тільки те, що є…. Навіть якщо не всіх вдалося зламати, то все ж трапилося стільки непристойностей і мерзенних вчинків, що людина призвичаїлася, бо в запліснявілій кімнаті ми теж будемо пахнути пліснявою».

Естергазі нажахав цим багатьох. Адже йшлося не про якісь давні яскраві злочини, а про нормальне життя найближчого від себе покоління впродовж кількох десятиліть, за які світ, зберігаючи видимість тривалості, зазнав найдиявольськішої ерозії.

Мого українського покоління теж стосується така проблема. Я також іноді мушу думати про те, як були включені у систему мої батьки у той час, коли вони були для мене найбільшими героями у житті. Якою пліснявою може пахнути моя кімната.

А ще важливіше, що сам себе відчуваю перехідником до того, як будуть почуватися мої діти. Хоч «сім’я за козла нє отвєчаєт», але не перестаю вважати, щоби їм дісталася генетична історія з подвійним дном.

Певним оптимізмом на цьому тлі віє від історії з донькою чеського письменника Яна Прахазки, який був героєм, якого комуністи зуміли зганьбити. Коли вже після люстрації її запитали, чи хоче вона знати, хто з її хлоців-коханців працював на держбезпеку, вона відповіла, що ні – адже вона усіх їх справді любила… Може, жінкам у цьому сенсі легше, а може, не страшно, коли не йдеться про кров?

Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

СХОЖІ НОВИНИ
василів
корал-102бр
жінка наука
ОСТАННІ НОВИНИ
начальник тцк катував
Затриманий заступник начальника Верховинського ТЦК катував затриманого разом з чотирма підлеглими - ухвала суду
марц
Руслан Марцінків прозвітував про підсумки роботи міської влади у 2025 році
шахед
Уночі росія атакувала 89 ударними дронами, було 26 влучань
ВІЛ
Цього року 88 прикарпатцям вперше встановили діагноз ВІЛ
пожежа верховинщина (2)
На Верховинщині у пожежі загинули двоє людей
василів
Помер хірург обласної лікарні Роман Василів
На війні загинув прикарпатець Михайло Когут
Прикарпаття втратило Назарія Гарасимчука, Валерія Надвірнянського, Дмитра Уварова, Ярослава Сусяка
Графіки на 12 грудня
У понеділок, 1 грудня, на Прикарпатті вимикатимуть світло (Графік)
photo_2025-11-26_14-02-00
Екзотичний сад і сирні коники з дерева. Як живе і творить франківський скульптор Михайло Мурафа
долина коледжі (1)
У Долину переїхали два фахові коледжі Луганського університету
mkNYC
Вони ще не вдома. У Франківську провели акцію-нагадування про полонених і безвісти зниклих бійців
суд
У Калуші судили підприємця, який привласнив понад 260 тис грн під час ремонту гімназії
Прокрутка до верху