Без категорії

Про біологію та шпигунів. Іван Яхно неабияк відзначився в історії Станиславова

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr

У попередньому матеріалі ми досліджували комунальну імперію Францішека Гуравського. І виявили, що він набув неабияких статків — володів кількома будинками у середмісті Станиславова, відкрив першу в місті громадську лазню, тримав у банку кругленьку суму. А його головною спадкоємицею стала донька Бригіда. Але у ХІХ столітті жінки не дуже пхалися до бізнесу, тож усіма маєтками керував її чоловік.

«Образки з життя звірят»

Обранцем Бригіди став Іван Яхно. Він народився у 1840 році у Дрогобичі, закінчив місцеву школу василіан, після якої навчався у Самбірській гімназії. Далі студіював науку на філософському факультеті краківського Ягеллонського університету. Після отримання ступеня доктора філософії продовжував вдосконалюватись в університетах Відня, Берліна та Гейдельберга.

Спочатку Іван мешкав у Львові, де з 1868 року активно співпрацював з українським літературно-науковим журналом «Правда». У 1871 році переїхав до Станиславова, працював професором — так тоді називали викладачів — у вчительській семінарії. Цей навчальний заклад займався підготовкою вчителів початкових шкіл і розташовувався на теперішній Старозамковій, 2а, де нині військова поліклініка. Ще професор протягом 1871-1876 років на громадських засадах керував вищою жіночою школою педагогічного товариства Станиславова.

У семінарії Яхно викладав біологію, і ця наука стала сенсом його життя. У 1884-му він видав книгу під довгою назвою «Систематичний опис галицьких рослин за Ліннеєм з особливою увагою до ґатунків, які ростуть в околиці міста Станиславова і Коломиї». Описав 542 роди і 1161 вид рослин, при чому кожну назву подав українською, латинською і польською мовами. По суті, це перша ґрунтовна праця про рослинний світ Прикарпаття, її автора можна сміливо назвати творцем української природничої термінології.

Вчительська семінарія на Тринітарській площі. Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького

Крім того, з-під пера доктора філософії вийшли книги «Образки з життя звірят галиційських», «Красота природи і її вплив на нашу моральну сторону», «В якому відношенні стоять науки природничі до нашого краю». Справжнім хітом стала його рання робота — «Про галицьких вужів взагалі і про гадюк зокрема». Її науковець видав у Кракові ще в 1867 році. В ній він, наприклад, спростовував чутки про те, що вужі висмоктують молоко у корів…

Приятель Франка

Шлюб Івана Яхно та Бригіди Гуравської був дещо незвичним для Станиславова середини ХІХ століття. Те, що доктор філософії був на 19 років старше своєї нареченої тоді було нормою. Дивувало інше — дівчина із заможної польської сім’ї вийшла заміж за українця і греко-католика! Таке траплялось дуже рідко, пригадаймо невдале сватання Івана Франка до полячки Юзефи Дзвонковської. Втім, цей шлюб виявився міцним і щасливим, хоча жінка залишилася римо-католичкою.

Бригіда народилась у 1859 році. Якщо припустити, що її віддали заміж двадцятирічною, то це припадає на кінець 1870-х. Схоже, старий Гуравський подарував молодятам свою двоповерхову кам’яницю на Тринітарський, 13, оскільки перепис 1880 року подає її власником Івана Яхна.

Після смерті тестя у 1885-му ботаніку дістається лазня і будинок на перехресті Низової та Новгородської, в якому народилась Бригіда і де постійно проживав пан Францішек. Через три роки зять спорудив поруч ще одну хатинку — на п’ять кімнат з кухнею, яку одразу здав квартирантам. Зазнавши капітальної перебудови, вона збереглась і донині, має адресу Новгородська, 16.

Будинок на Новгородській, 16. Фото Зеновія Соколовського

Старий тестів будинок виявився для Яхна затісним. Тому в 1893 році він збудував великий особняк навпроти лазні (Низова, 4). Забігаючи трохи наперед, треба сказати, що під час Першої світової туди влучили три артилерійські снаряди. І Бригіда, тоді вже вдова професора, звернулася за державною допомогою. Місцеві інженери виконали опис споруди. Завдяки цьому документу ми можемо зазирнути всередину особняка. «Мурований житловий будинок на високому цоколі, критий цинкованою бляхою, з підвалом. Фронтом до вулиці Фердинанда (Низова — Авт.), крилом до подвір’я. Містить 7 кімнат, 2 кухні, 2 сходових сіней, 1 коморку, ганок о зрубі з дерева, засклений, являє вхід від двору. Висота кімнат 4 м. В кімнатах паркетна підлога, в сінях і кухнях — кам’яна. П’єци і кухні кахельні…». Усі три будинки були огороджені високим парканом, що захоплював теперішній скверик із ковальською каруселькою.

Низова, 4. У цей будинок Яхна під час Першої світової влучили три снаряди

Крім примноження нерухомості, Іван Яхно активно цікавився життям української громади. У 1877 році став одним із співзасновників станиславівської філії товариства «Просвіта», мав велику бібліотеку, симпатизував соціалістам і навіть дозволив провести їхній з’їзд у вестибюлі власної лазні. Оте віче радикальної партії очолювали Михайло Павлик та Іван Франко. Останній кілька разів був гостем у садибі Яхна, де також мешкав вчитель Каменяра — професор гімназії Іван Верхратський.

У 1902 році наш герой вийшов на пенсію за станом здоров’я, отримавши титул цісарсько-королівського шкільного радника. 22 січня 1906 він помер і був похований у родинному склепі на християнському цвинтарі Станиславова. З некролога у газеті «Кур’єр Станиславовський» довідаємось про склад його сім’ї. За померлим глибоко сумували: вдова Бригіда Цецилія Яхно, донька Софія, її чоловік — греко-католицький священик отець Йосиф Пелехович, четверо онуків, донька Гелена із чоловіком Яном Цурковським, донька Ольга із чоловіком Богданом Монцібовичем, син Роман і незамужні доньки Теодозія, Наталя, Ярослава і Іоанна.

Державний зрадник?

Некролог згадує лише одного сина Яхна — Романа, і це дивно, адже незабаром ще один його нащадок опинився у центрі гучного скандалу.

«Кур’єр Станиславовський» за 9 липня 1905 року подав коротеньку замітку, що в Тернополі заарештували Володимира Яхна — сина покійного професора вчительської семінарії. Яхно-молодший працював технічним помічником у геометра Невядомського та займався виготовленням планів тамтешніх оборонних валів. Молодик звернув на себе увагу розгульним життям і частим одержанням на пошті значних сум готівки. Зауважили, що найчастіше він працював у прикордонних районах — тоді Російська імперія починалась одразу за Збручем. Це викликало неабияку підозру, тож Яхно потрапив «під ковпак» контррозвідки. Геометра заарештували 30 червня — як тільки він повернувся з таємничої поїздки до Парижа. Під час обшуку в його помешканні знайшли два куфри листів, рисунків, відбитків карт, фотографічних приборів, великий запас хімікатів і… отрути. Усе це вилучили, а Яхну висунули підозру у співпраці з російською розвідкою.

Публікація за 25 липня додала трохи біографічних даних. Володимир Яхно народився у Станиславові, мав 25 років та незакінчену освіту інженера-механіка. Перебував під слідством у в’язниці в Перемишлі.

Як міг син такого достойного чоловіка зрадити батьківщину? На жаль, подібні випадки траплялись доволі часто. Серед галицьких українців в той час було багато москвофілів, які спали й бачили, як прийде добрий цар-батюшка та визволить їх від австрійських окупантів. Саме серед таких «симпатиків» російська розвідка вербувала свою агентуру.

Але Володимир Яхно був не такий! «Кур’єр» за 15 жовтня того ж року оприлюднив сенсаційну новину. Прокуратура зняла з Яхна-молодшого усі звинувачення у шпигунстві. Виявляється, за ґрати він потрапив завдяки наклепу пана Коляржевського, писаря тернопільського магістрату. Донос був продиктований жагою помсти. Чим так насолив землемір писарю, так і залишилось невідомим.

Могила трьох зятів

А тепер знову повернемось до могили на старому цвинтарі. Крім Гуравського та Яхна, там спочиває Михайло Туркалевич — концепіст крайової дирекції скарбу в Станиславові, який помер 26 березня 1909 маючи 33 роки життя. Концепістами називали дрібних канцелярських чиновників. Скарбовий уряд містився в помпезному будинку теперішньої школи №5 на Франка. Ця державна установа поєднувала в собі функції податкової інспекції та казначейства. Некролог у газеті теж нічого, крім плутанини, не додав. Там написано, що концепіст Туркалевич залишив цей світ не в 33, а в 32 роки.

Що ця людина робить у чужому родинному склепі? Якщо він там похований, то мусить бути членом родини. Зважаючи на величезну кількість доньок Івана Яхна, можна припустити, що Туркалевич був зятем однієї з них, при чому одружився вже після смерті тестя.

І це припущення повністю підтверджується. Краєзнавець Михайло Головатий занотував дані з перепису 1939 року, що стосуються будинку на Низовій, 4. Він мав дві квартири, в одній з яких проживала вдова Бригіда Яхно. При чому мешкала вона не сама, а з донькою Теодозією Туркалевич (1886 р.н.), онукою Стефанією Лабій (1907 р.н.) та двома правнуками. Таким чином, пан Міхал був зятем Яхна і справедливо заслужив місце у родинному гробівці.

Write A Comment