Щодня без вихідних о півдні по три години тренувань: розминка, біг, вправи. А потім ще дві години тренувань зі студентами. І так уже близько півстоліття. Івану Файчаку 77 років і він не може уявити свого життя без спорту і змагань, пише Репортер.
Тренер – то не просто
У спорт Іван Файчак прийшов під час служби в армії. «В далеку сиву давнину…, – сміється чоловік. – Я служив у батальйоні хімвійськ. Була практика проводити змагання, спартакіади. На одних із них я став чемпіоном у стрибках у висоту, довжину та бігу на 1000 метрів. Після служби мене запросили на навчання у Львівський інститут фізвиховання. Вже там мав досягнення по легкій атлетиці на рівні майстра спорту».
Після університету його направили на Прикарпаття. У Франківську почав працювати у технікумі фізичного виховання, нинішньому коледжі, а потім у Прикарпатському університеті. Тренував молодих спортсменів з цілої області, сам активно виступав на змаганнях. Останні 27 років працює в ІФНТУНГ.
«Тут я тренуюся. Тут тренуються мої спортсмени – збірна університету. Це нелегка праця. Не кожен може витримати. Але мені це подобається, я втягнувся. Я отримую задоволення від тренувань, – розповідає Іван Файчак. – Зараз в університеті два місяці канікул. Але ми не сачкуємо. Щодня студенти знають, що о 12:00 я є тут і є тренування, приходять. Займатися добре. Треба відчувати свій організм».
Тренерська робота зі студентами, каже Файчак, йому до вподоби.
«Не знаю, чи вони мене люблять, – сміється він. – Але ставляться до мене гарно. Я їх також поважаю. Знаю, що треба, щоб заняття були їм цікаві, щоб не нудно й не затяжко. Роблю так, щоб вони розуміли, що сюди приходять оздоровитися. Бо в університеті треба укріпити своє здоров’я так, аби потім не згадувати про нього у старші роки».
Спортсмен, а не турист
А ще Іван Файчак у свої 77 продовжує брати участь у змаганнях. У 50 років почав виступати у ветеранському спорті. Нині за плечима – звання чемпіона Європи у п’ятиборстві серед ветеранів, а ще він багаторазовий рекордсмен чемпіонату світу з бігу на 60 метрів.
«Маю 13 європейських та світових нагород. 13 разів я стояв на п’єдесталі, коли піднімали український прапор і звучав український гімн. Тим самим ми давали світу сигнал, що Україна є», – каже Файчак.
Але найбільше він дорожить срібною медаллю, здобутою в Канаді у п’ятиборстві: «Це був чемпіонат світу. Нас було 17 у категорії. Після стрибків у довжину та висоту, кидання ядра і бігу з перешкодами я був четвертим по очках. Попереду забіг на 1000 метрів. Я собі подумав, якщо добре пробіжу, то зможу стати призером. Так і зробив. Фінішував другим. Коли вивісили фінальний протокол, побачив, що в мене срібло. Я був щасливим. Аж тоді, у Канаді, я почав вважати себе спортсменом, а не туристом».
Чоловік розповідає, що сам собі тренер і сам собі ставить завдання. Основне, каже, в його віці – не переборщити з навантаженням.
«Їсти також треба добре. Калорії не рахую, але знаю, що є більш, а що менш калорійне. А ще треба вітаміни, а то овочі, фрукти. Треба їсти, треба відчувати силу в організмі. Воду також треба пити, мінімум три літри на день, – розповідає Іван Файчак. – На традиційні застілля я ходжу. Але скажу вам так, кожна людина має знати міру. Дозволяю часом і вина випити. Але тільки трохи і домашнього. А спортсменам своїм кажу: хлопчики, не пийте багато, залиште трохи на старість, як вип’єте все замолоду, в старості не буде кому пити».
Секрет довголіття у спорті Файчака – мета. «В мене є ціль – стати чемпіоном світу серед ветеранів. Це дає мені стимул. Я встаю зранку, йду на тренування. Людина має мати мету і щось робити. Без того вона стає бездіяльна і не потрібна суспільству, – впевнений чоловік. – Мені приємно, що я займаю призові місяця, що піднімають прапор, звучить гімн, гордий за свою країну – я щось зробив».
Не в пріоритеті
Нині Іван Файчак має нагоду реалізувати свою мрію – готується до чемпіонату світу, який пройде в кінці березня у Південній Кореї. Та не все так просто.
«Ветеранський спорт державою в Україні не фінансується, – розповідає спортсмен. – Усі ці роки ми діємо за принципом «з багатого по нитці – бідному сорочка». Самі шукаємо фінансування, щоб виступати».
«Ветеранський спорт в Україні не є пріоритетним напрямком фінансування. Це любительський спорт, – пояснює директор департаменту молодіжної політики і спорту міськвиконкому Віталій Матешко. – Але на звернення Івана Ільковича, міська рада, департамент, федерація легкої атлетики щороку допомагає кількома тисячами гривень на його поїздку».
Та виділених грошей, каже Іван Файчак, цього разу не вистачить – дорога не дешева. Тому просить всіх небайдужих допомогти.
Зустрітися з ветераном можна звично щодня о 12:00 у манежі ІФНТУНГ або ж зателефонувавши йому за номером 098 220 69 53. Картка ПриватБанку 4149497849000403 – Файчак Іван Ількович.
Comments are closed.