“2014 масовий характер мало дезертирство або самовільне залишення місця служби… Коли в армії немає дисципліни, настає хаос”, – сказав головний військовий прокурор Анатолій Матіос.
У серпні 2014 року міністр оборони повідомив про самовільне зняття цілого підрозділу з АТО і “дрейф у сторону глибокого тилу”, розповідає Матіос в інтерв’ю Gazeta.ua .
“Це був батальйон “Прикарпаття”. 259 осіб без будь-яких реальних загроз зі зброєю оголили фронт і поїхали додому через всю Україну, – каже Матіос. – Коли їх спробували зупинити, вони напали зі зброєю на представників військової служби правопорядку. Тоді мені довелося сісти на гелікоптер і висадитися серед поля. Вимагав зупинитися. Нас було лише троє – представник сухопутних військ, мій заступник і я. Скажу так – було невесело. А потім всі 259 чоловік отримали статус учасника бойових дій. Вони не брали участі в бойових діях, жодного пораненого”, – пише ВНУ.
У подальшому командирам роти і батальйону оголосили підозру, провадження передали в суд.
Читайте Історія 5-го батальйону. Нарешті заговорив «російський шпигун» Володимир Процький
“До цього часу немає рішення. Тому що суд боїться. Але коли в армії немає дисципліни, настає хаос. Тоді вже немає оборони чи наступу. Відсутність невідворотності покарання тягне за собою продовження злочинів і руйнування засад державності”, – сказав головний військовий прокурор.
Далі довідка з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
5-й батальйо́н територіальної оборони «Прикарпа́ття» (в/ч 0120) — підрозділ територіальної оборони, сформований з мешканців Івано-Франківська та області. З початку липня 2014 року 51 день ніс службу у секторі «Д», поблизу кордону з Росією. 23 серпня батальйон майже в повному складі самовільно покинув свої позиції і 29 серпня 2014 батальйон повернувся в Івано-Франківську область. 4 вересня командир батальйону Віталій Комар був арештований за підозрою у дезертирстві (ст. 408 КПК України). Батальйон був розформований у січні 2015 року.
У серпні 2015 року почався судовий розгляд. Комбатові висунули звинувачення за ст.402, 406 та 409 КПК України (ухиляння від служби в бойовій обстановці, непокора та бездіяльність).
До теми: У батальйоні “Прикарпаття” прокуратура виявила 27 підбурювачів до непокори – Матіос
Створення
Офіційною датою заснування батальйону є 11 травня 2014 року, коли перший командир батальйону підполковник Тарас Шевчук приступив до виконання своїх функцій. До складу батальйону, окрім призовникiв, увійшли добровольці, колишні активісти Самооборони Майдану з намету «Коломия». За інформацією Івано-Франківського обласного військового комісаріату: «Перевага при формуванні батальйону віддавалася особам, які добровільно виявили бажання проходити військову службу у Збройних Силах України під час кризового періоду. Разом з тим, відповідно до вказівки вищого командування усіх військовозобов’язаних було призвано до батальйону на підставі мобілізації». Батальйон було вирішено дислокувати на території 136-го ЦЗРБ (в/ч А1807), смт Делятин, Надвірнянського району.
Матеріальну та фінансову допомогу батальйону надала Ради оборони Івано-Франківської області, трудові колективи ПАТ «Прикарпаттяобленерго», ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», виробничого об’єднання «Карпати» та багатьох інших. Також, населення Прикарпаття зiбрало 300 тисяч гривень для придбання бронежилетів.
Бойове злагодження новоствореного військового формування розпочалося 20 травня i проходило на полігоні «Прибан», що у містечку СторожинецьЧернівецької області. Були проведені «стрільби із штатної стрілецької зброї, в тому числі із ручних протитанкових гранатометів та автоматичних станкових гранатометів, метання бойових гранат, заняття з тактики, інженерної підготовки, ротні тактичні навчання».
Озброєння і склад
Батальйон мав у складі 400 бійців. Озброєння:
- 1 одиниця БРДМ
- 9 ручних протитанкових гранатометів
- стрілецька зброя.
Як транспорт батальйон мав автомобілі ЗІЛ-131, ГАЗ-66, КАМАЗ та шкільні автобуси.
У зонi АТО
У зону АТО до угрупування Сектору «Д» батальйон прибув на початку липня. Підрозділ мав вирушати ще в червні, проте через протестні настрої за відсутності спорядження лишився вдома. Основне завдання — надання допомоги ДПС України у забезпеченні охорони державного кордону на території Донецької області. Батальйон дислокувався бiля Амвросіївки поблизу україно-російського кордону. Вояки несли варту на КПП лінії Кутейникове-Глинка-Кумачове-Тельманове.
На 23 липня угрупування Сектору Д налічувало близько 4000 осіб особового складу і складалось з великого числа розрізнених підрозділів. Початкове завдання угрупування Сектору Д полягало в ізоляції району АТО, закритті ділянки державного кордону України з Російською Федерацією протяжністю близько 140 км на ділянці Ізварине — Кумачове. Але, за висновком Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України, з моменту втрати нашими військами 7 серпня контролю на ділянці державного кордону в районі Ізварине, виконання завдання, поставленого перед Сектором Д в його первісному вигляді, втратило сенс. 23 серпня 2014 року, напередодні оточення українських військ у «Іловайському котлі», особовий склад батальйону почав відступ від кордону, після чого чисельність Сектору «Д» склала не більше 700 осіб. 25 серпня командний пункт командувача сектором «Д» Петра Литвина потрапив під артналіт, після чого генерал Литвин прибув на КП сектора «Б», сектор «Д» перестав існувати.
Читайте: Командира роти Процького “призначили” шпигуном
23 серпня батальйон майже в повному складі (окрім 20 чоловік) самовільно покинув ввірені йому КПП пiсля рішення командира Віталія Комара, i вирушив в напрямку Тельманове, а потiм — Розівки. Комар «в письмовій формі відмовився виконувати бойове розпорядження керівника Сектору Д і далі на зв’язок не виходив». Своє рішення він пізніше обґрунтував тим, що 23 серпня батальйон потрапив під щільний обстріл з артилерії, втратив єдиний БРДМ i опинився перед загрозою великих людських втрат: “Ми вийшли з зони АТО тому що техніка батальйону була розбита. Ми просто не могли виконувати бойові завдання без техніки. Єдиний наш БРДМ був розбитий під час обстрілів“.
При вiдступi до Запорізької області були вивезені поранені з 72-ї бригади. 27 серпня 2014 на території Кіровоградської області, біля Знам’янки колона «Прикарпаття» з декількох десятків військових автомобілів та шкільних автобусів була зупинена спецназівцями; на гвинтокрилi прибув командувач СВ ЗСУ Анатолій Пушняков з представниками військової прокуратури. Після перемовин, батальйон здав трофейну зброю, залишив штатне озброєння, після чого одержав дозвіл продовжити рухатися до місця постійної дислокації в смт Делятин.
Читайте: Понад 40 бійців 5 батальйону не повернулися у військкомат після відпустки
Згідно з висновком військового керівництва АТО, залишення підрозділом бойових позицій призвело до того, що передові частини українських військ під Іловайськом залишились без прикритого тилу, на батальйон покладалася відповідальність за прорив на територію України РДГ росіян і створення «Іловайського котла». За цим фактом було розпочато розслідування. Решта батальйону, що відмовилась разом з усіма лишати зону АТО, повернулася на відпочинок 31 серпня; солдати заявили, що планують продовження служби.
Зазначається, що ще 25 серпня голова Івано-Франківської обласної держадміністрації Андрій Троценко офіційно звертався до командування з проханням «вивести батальйон із зони АТО для переформатування та відновлення боєздатності». Прес-служба Івано-Франківської ОДА опублікувала відповідь РНБО України, датовану 28 серпнем, в якiй говорилося, що згідно з рішенням начальника Генерального штабу як Головнокомандувача Збройних Сил України, батальйон «Прикарпаття» виведено до місця відновлення боєздатності.
Розслідування
Кримінальне провадження за ч. 2 ст. 402 (непокора) і ч. 2 ст. 404 (опір начальникові) і ч. 3 ст. 409 (уникнення військової служби) Кримінального кодексу України було відкрито 27 серпня військовою прокуратурою Запорізького гарнізону. 4 вересня командир 5-го БТрО був взятий під варту. 5 вересня«Батьківщина» запропонувала внести за комбата 300 000 гривень застави для звільнення його з-під варти. 8-го, комбат Комар був відпущений з Одеського СІЗО під заставу у 60 000 гривень.
7 жовтня головний військовий прокурор України — заступник генерального прокурора України Анатолій Матіос назвав втечу батальйону злочином, що стала першопричиною Іловайської трагедії.
Читайте: 5 батальйон не винен у трагедії Іловайська: повний текст звіту з розслідування
В свою чергу, у «Проміжному звітi ТСК Верховної Ради з розслідування трагічних подій під Іловайськом» було зазначено
Подальша спроба призначення винним в оточенні Іловайська батальйону територіальної оборони “Прикарпаття” також не спроможна. Не виправдовуючи залишення батальйоном своїх позицій, необхідно сказати, що для оборони Сектору Д, на який припадало 140 км кордону з Російською Федерацією, проти чотирьох батальйонних тактичних груп регулярних військ Російської Федерації одного батальйону територіальної оборони зі стрілецькою зброєю і 300 військовослужбовців, які в основному складаються зі штабу, зв’язківців, тиловиків і ремонтників, що залишились в розпорядженні генерала Литвина П.М., явно не достатньо. Обстановка, що склалась, стала результатом командування військовими діями з боку керівника АТО – начальника Генерального штабу Муженка В.М., а також начальника штабу АТО генерала Назарова В.М..
Покарання виявилося надліберальним та «умовним»: кримінальні справи були відкриті проти п’яти вояків «Прикарпаття». Серед них, командир батальйону Віталій Комар та командир роти Володимир Процький; останній одержав в зоні АТО контузію, вимагає госпіталізації і знаходиться під домашнім арештом”. Кухар 5-го батальйону був засуджений за ст. 407 ч.2 КК України (самовільне залишення військової частини або місця служби), на два роки умовно. Солдат-кулеметник відділення охорони 2-ї роти охорони 5-го батальйону «Прикарпаття» по узгодженню із Надвірнянським районним судом отримав по ст. 402 ч. 1 КК України (непокора) до двох років позбавлення волі з іспитовим терміном.
Оцінки
Керівник Центру військово-політичних досліджень на групи «Інформаційний Опір» Дмитро Тимчук вважав, що операція по знищенню вогневих позицій і груп бойовиків в районі Іловайська та зачистці міста була зірвана не відступом 5-го БТрО, а наступом регулярних підрозділів армії РФ. Військовий експерт зазначає:
Ось з цього моменту неможливо зрозуміти, навіщо нас намагаються відволікти від головної теми міркуваннями про те, що операція в Іловайську була спланована правильно, а якби 5-й тербатальон НЕ дезертирував, то не було б трагедії. … Суть в тому, що слідству необхідно відповісти на початковий питання: КОЛИ саме українське військове керівництво отримало інформацію про масове вторгнення військ РФ (а від кордону до Іловайська все ж танком валити не 5 хвилин), і які заходи вжити для того, щоб не сталося трагедії (прийнялося виводити війська або почало перекидати резерви). Якщо ж така розвідінформація не надійшла, якщо до появи російських вояків під Іловайськ їх ніхто не «побачив», — то з чиєї вини? Відповіді на ці питання будуть головними відповідями в цій історії.
В свою чергу, цивільний журналіст і головний редактор інтернет-видання «Цензор. НЕТ» Юрій Бутусов у ходi засiдання Тимчасової слідчої комісії (ТСК) Верховної Ради з питань розслідування обставин подій під Іловайськом заявив :
“Вважаю несправедливим і необ’єктивним, що винуватцями поразки вчора військовий прокурор, пан Матіос, назвав батальйон “Прикарпаття”, а ще раніше верховний головнокомандувач Порошенко заявив, що винна у всьому 51-ша механізована бригада. Це дуже необ’єктивна оцінка ситуації. 51-ша бригада і батальйон “Прикарпаття” воювали не гірше і не краще будь-якої іншої кадрової частини, де більшість становили малонавчені мобілізовані люди.
Розформування
16 січня 2015 року т.в.о. військового комісара Івано-франківського облвійськкомату полковник Олег Мороз на прес-конференції повідомив, що 5-й батальйон територіальної оборони «Прикарпаття» розформували: “Батальйон «Прикарпаття» розформований. Документи передаються в архів. Більша частина особового складу батальйону переміщена в інші військові частини”.
На момент розформування в батальйоні залишалися 40 солдатів та офіцерів, які були задіяні в організаційних заходах по розформуванню; 19 військовослужбовців батальйону знаходяться у розшуку. Всього, у Збройних силах України продовжать службу 135 солдатів та офіцерів колишнього 5-го БТрО: у складі 128-ї бригади і в інженерних військових частинах.
Потрапили в полон
- Віталій Орлов, місто Коломия, мобілізований старший лейтенант, начальник автомобільної служби батальйону. Потрапив у полон в середині серпня 2014 року, приїхавши на вокзал Донецька при слідуванні до дому. Через два тижні звільнений за посередництва колишнього президента Інгушетії генерала Руслана Аушева.
Втрати
- Баран Юрій Миколайович, майор, начальник штабу, загинув 8 липня 2014 року.
- Данилюк Володимир Володимирович, солдат, стрілець-помічник гранатометника, загинув 12 серпня 2014 року.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.