Соціум Фото

Делятинська ОТГ: історичний поступ, кольорові села та соляні джерела

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Делятинська ОТГ в Івано-Франківській області об’єднує селище Делятин та три села: Чорні Ослави, Чорний Потік та Заріччя Надвірнянського району.

Ці села отримали в народі назву «кольорові» і саме вони у переліку тих гуцульських сіл, які відкривають дорогу в Карпати. Хоч тут є чудові краєвиди та соляні джерела, «зелений» туризм нині лише починає розвиватися. Чому так сталося, Укрінформ довідався під час прес-туру, який журналістам організував Івано-Франківський Центр розвитку місцевого самоврядування Програми «U-LEAD з Європою», пише “Укрінформ”.

Таємниці Делятина

Вперше Делятин згадується в документах у 1400 році. Вже тоді знали, що ці землі мали великі поклади солі, і польський король подарував їх братам Неговичам, які пізніше себе назвали Делятинськими. Майже через два століття Делятин, який передавали з рук у руки, вже вважали містом. Пізніше воно пережило татарські набіги, численні селянські повстання, опришківський рух і визвольні бої. У Першу світову в Делятині було знищено 80% житлових будиночків та солеварню «Салина». Результатом Другої світової стала руйнація тут мостів і залізниці, знищення майже двох тисяч людей, переважно єврейської національності.

Роки занепаду та репресій місцеві люди пізнали й з приходом комуністичної влади. Саме тоді Делятин назвали селищем міського типу і розмістили тут секретну військову базу, через що закрили в’їзд не лише у цей населений пункт, але й зробили закритою всю Івано-Франківську область.

«На тому місці було село, де проживало близько 1500 людей. У 50-х роках сюди прийшли «добродії» і всіх примусово виселили в Херсонську та Миколаївську області», – розповідає директор і засновник Делятинського краєзнавчого музею Андрій Мисюк. Тоді, каже, людей виселяли за принципом «чим далі, тим краще», аби ніхто не чинив жодного опору. Зовсім недавно місцеві старожили відновили імена усіх краян, які позбулись тоді своїх домівок.

«Тут є карта території 8 на 3 кілометри, на ній пронумеровані всі будинки і навіть кожна хатина. Крім того, наш різьбяр Савчук, що подарував музею оцю карту (показує — авт.), додав ще й породинний список жителів цього присілка Луг на час виселення у квітні 50-го року. Їх є 312 хат. Старенький чоловік з пам’яті написав цю інформацію у 2000 році. Чому їх виселяли? Там тоді розміщували надсекретну військову базу, тож ці люди заважали їм… Після того, як помер Сталін, велика частина цих людей таки повернулась сюди. Втім, вони селились поряд, на інших територіях. Є інформація, що у 1957 році їх остаточно звідси виселили. Що було секретного? Ми знаємо, що тут був склад ядерних боєголовок цілого Радянського Союзу і їхніх частин за кордоном. Ці боєголовки зберігали й обслуговували тут, під землею», – розповідає Андрій Мисюк і додає, що відтоді у Делятині туристам з фотоапаратами не можна було навіть вийти з автобуса. Курортною зоною тоді вважали сусіднє Яремче, але через закритість Делятина, гостей і там було небагато.

Так делятинці роками, долаючи страх і неспокій, таки звикли жити поряд із секретною територією. З розпадом Союзу, секретність зняли. За часів Незалежності тут створили військове містечко, з яким тепер вчиться жити Делятинська об’єднана територіальна громада.

Більше читайте на “Укрінформ”.

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні.

Comments are closed.