Цього разу редакція «Репортера» з посмішкою та захопленням відзначає та вітає 44-річного священика Василя Яремчука та його 39-річну дружину Галину із Тисмениці з народженням 12 дитини (!) – донечки.
До минулої суботи, 9 лютого, в їхній сім’ї було аж шість синів і лише п’ять доньок, а тепер на світ з’явилася ще одна дівчинка. Отже, мають повний баланс і гармонію. Хоча, виглядає, що з гармонією у них і так давно все в порядку.
Василь Яремчук та його дружина родом із Богородчанського району, живуть у Тисмениці, а парафію отець має в Галицькому районі.
Каже, ніколи собі не планували й не думали, що матимуть таку велику родину. Та якщо брати їхні родоводи, то по лінії дружини у її бабусі було 13 дітей. У мами отця Василя – п’ять сестер, а в її стрийка було шість синів.
І в Яремчуків дітей так, нівроку. Їхня найстарша донька Павліна народилася 19 років тому. Нині вона – студентка медуніверситету, вчиться на фармацевта-провізора.
18-річний Михайло – студент другого курсу Прикарпатського університету за спеціальністю «Прикладна фізика і наноматеріали».
Доньці Марії – 16 років. Цього року вона закінчує академічний ліцей-інтернат для обдарованих дітей, профіль – філологія. Син Василь вчиться у дев’ятому класі цього ж ліцею – хімія / біологія – і навчається у школі мистецтв: шість років грає на скрипці.
Галина – у восьмому класі ліцею на економічному профілі. Цього року закінчує музичну школу з гри на бандурі.
Василина – в шостому класі, теж вчиться грі на бандурі. Син Іван навчається у п’ятому класі, а в музичній школі грає на цимбалах. Третьокласник Степан вже два роки музикує на акордеоні.
Яремчуки сміливо можуть влаштовувати сімейний ансамбль. Молодших дітей першокласника Йосифа та п’ятирічного Іллю до музики ще поки не віддають. Замала й Вікторія. Їй у березні виповниться чотири. Найменшу донечку будуть хрестити у п’ятницю, 15 лютого.
На запитання, наскільки важко утримувати таку велику сім’ю, виховувати стільки дітей, Василь Яремчук наводить приклад.
Десь з чотири роки тому товариш-священик організував їм відпочинок на морі. Аби полегшити життя батькам, їм навіть дали помічників.
«І був серед тих помічників один такий юнак, який мав педагогічну освіту та навчався у семінарії, то він сам сказав за нас: «Їм нікого не потрібно», – пригадує отець Василь. – Старші діти дивилися за молодшими, ніхто нікуди не бігав, усі були організовані та при купі».
За словами Василя Яремчука, в їхній родині усе якось природно, старших дітей навчати не треба. Вони самі розуміють, що треба помагати молодшим.
«У нашій сім’ї йде наголос, що ми родина, що мусимо підтримувати одні одних», – говорить отець.
Ну, то здоров’я та щастя новонародженій і всій великій родині!
