Газета Люди

Спускаються з гір «Едельвейси». Автор гімну прикарпатської 10 бригади про зйомки кліпу з «Kozak System» на передовій

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
«А нас не зламати і навіть не вбити, тому що відродяться з попелу квіти. Побачиш, утримавши небо у серці, додому прийдуть «Едельвейси».

Так про «едельвейсів» – бійців 10 окремої гірсько-штурмової бригади співає у новому відео відомий український гурт «Kozak System». У мережі відео вже набрало під сотню тисяч переглядів, а пісня стала неофіційним гімном бригади. Слова та музику написав командир взводу – Гліб Бабич, пише “Репортер”.

Повернення «десятки» додому.

Нещодавно з передової до Коломиї, на постійне місце дислокації, повернулися бійці 10 окремої гірсько-штурмової бригади. Зустрічали військових з квітами та сльозами радості. Більше дев’яти місяців «десятка» тримала оборону на передовій – Попасна, Золоте, Гірське, що на Луганщині.

Гліб Бабич (третій зліва) з музикантами «Kozak System»

Серед бійців був і командир взводу вогневої підтримки бригади, 49-річний Гліб Бабич – автор слів і музики до пісні «Подай зброю», яка нині набирає все більшої популярності та стала неофіційним гімном «десятки».

З Бабичем спілкуємося по телефону, бо зараз він у Києві. Поїхав до доньки, а ще владнати деякі справи. Родом він із Миколаєва. Каже, має відпуску 45 днів, а потім знову до Коломиї на бойове злагодження, а там і знову на війну. Це його п’ята ротація. Загалом на передовій уже пробув понад два роки. Каже, піде на шосту ротацію, то замкне коло – три роки безпосередньо на фронті. За цей час був там, де гаряче, – курган Гостра Могила, Золоте, Мар’їнка, Красногорівка, Широкине, Авдіївка, Попасна, Дебальцеве.

Зараз Бабич має найдовшу відпустку за весь час, відколи воює. А на війну він пішов добровольцем ще влітку 2014 року. І контракт підписав – до кінця особливого періоду.

У символіці майже усіх європейських гірських підрозділів є едельвейс

Гліб Бабич має позивний «Лєнтяй». Розповідає, що то ще з молодості, мовляв, таким є його творче псевдо – «Доктор Лєнтяй». До війни займався бізнесом, писав музику, тексти пісень. У Миколаєві організував студію звукозапису, в якій працював з 12 років, там записувалися не лише українські, а й закордонні музиканти.

«Чому творча людина пішла на війну? – перепитує Бабич. – У мене не було іншого шляху. Не було альтернативи йти чи не йти, тобто не було сумнівів і вибору. Все було таким природним процесом».

До речі, зараз у столиці він має кілька творчих зустрічей, бо планує видати збірку віршів. Більшість тих поезій написані на війні. Це буде його перша книжка.

Пісню «Подай зброю» Бабич написав з місяць тому. «Я чотири роки воюю, я частина бригади, частина цієї війни, я знаю про що співаю», – каже він.

Розповідає, що спершу запропонував пісню лідеру гурту «Тартак» Сашку Положинському, але той відповів, що це геть не його стиль, і порадив звернутися до «Kozak System», мовляв, це точно їхнє.

До теми: Вероніка і лист солдату. Школярку з Надвірної шукали цілою Україною

«Передали її хлопцям і наступного дня вони зв’язалися зі мною, що дуже подобається, а наступного ранку я їхав з АТО до столиці в студію на запис, – розповідає Гліб Бабич. – До вечора вже записали. І дійсно – підійшло ідеально».

А далі музиканти приїхали вже до Бабича та «десятки», аби відзняти відео. Знімали в зоні АТО – в районі Попасної та Золотого. Частина зйомок була на самому «нулі» – шахта «Родіна». Також у кліпі використані як бойові, так і полігонні нарізки кадрів. Але під час зйомок усе було спокійно.

«Те, що у кліпі музикантів прикривають з усіх боків – це такий символ, – говорить Бабич. – Кліп починається з дівчинки Наді. Я її називаю – доця. Їй 23 роки, вона снайпер. З неї кліп починається і нею закінчується. Така маленька, тендітна, симпатична – її неможливо було не зняти у кліпі. В чомусь вона теж характеризує цю війну».

До теми: Історії з АТО. Дівчата шнурують берці (ФОТО)

Цікаво, що «Kozak System» записали ще одну пісню командира взводу Бабича. Зараз тривають перемовини на зйомки кліпу.

«Пісня дуже серйозна – «Мольфар». Вона важка, але водночас красива, – каже автор. – Це фактично реквієм. Поки що це таємниця, але пісня дуже добра».

Відколи чоловік на війні – жодного разу сам не музикував. Взимку з 2014-го на 2015 рік від холоду дуже сильно пошкодив голосові зв’язки. Каже, вже після війни підлікує й заспіває. Раніше ж завжди запрошували грати з різними гуртами.

До теми: Нескорені не програють. Двоє прикарпатських атовців змагатимуться за участь у ветеранських Іграх у Сіднеї

«В музиканта ніколи нема проблем, з ким робити музику, – говорить Бабич. – От, у Франківську познайомився з вашим гарним гуртом «КораЛЛі». Обов’язково приїду і щось разом напишемо. Я дуже люблю це місто».

Вірші Гліба Бабича
Тихонько Бог пришел…

Погожий день. На бруствере цветок,

И небо над окопами – шатром.

Тихонько Бог пришел на «передок»,

В тылу оставив колокольный гром.

Едва закончен праздничный обстрел,

И мир неспешно обретает цвет.

Он у тебя спросил –« Братишка, цел»?

И улыбнулся, услыхав ответ.

«Я сяду рядом? Ничего, кури…

Сказать по правде – ладан надоел.

Я без причины. Так, поговорить.

По будням, знаешь, слишком много дел».

А ты ему в ответ – «Христос Воскрес»!

А он – «Я знаю. Справился «на пять».

Но всем, как прежде, хочется чудес,

И ничего не хочется менять.

Грешат, но просят обо всем меня,

А если верят, то не до конца.

И только вы, на линии огня,

Гораздо ближе к замыслу Творца.

Для вас измена – грех, и трусость – грех,

Зато за всех несете общий крест.

Я тоже, как-то, умирал за всех,

Не в самом комфортабельном из мест.

Пробито тело, солнце жгло огнем.

Да что я? Ты все пробовал и сам.

Поэтому, друг-друга мы поймем

Не обращаясь вовсе к чудесам.

Ну, мне пора. Архангелы трубят.

Пора за Свет обоим воевать.

Ты постарайся, береги себя!

Я не всегда сумею прикрывать.

Ты продержись, а там – конец войне,

Где ты не сможешь, там управлюсь я.

Но если край – ты приходи ко мне,

Без церемоний. Все-таки – друзья»!

Он руку на прощание пожал,

Ребятам подмигнул, грехи простил.

А ты его, покуда провожал,

На всякий случай – вслед перекрестил.

Боевые Драконы
Доктор Лентяй -Глеб Бабич

Я цветные картинки вижу еще во сне,

Правда, чаще дорогу, зеленку и террикон.

Но достаточно мига, чтобы восстал во мне,

Пробуждаясь от чуткого сна, боевой Дракон.

Нас учили когда-то верить, прощать, любить.

Мол, защиту – невинным, голодного – накорми.

Но в процессе защиты, многим пришлось убить,

И теперь нам непросто по-прежнему быть людьми.

Смерть под праведным флагом – в армии сил добра,

Называется смертью, как буквы не золоти.

Я смотрю, как в прицел, на того, кем я был вчера.

Мироздание, что-то разладилось по пути?

Лезет ворог лютый, веселый и шебутной,

Захватить, что придется, а прочих – зарыть во рву.

Мироздание, ты назначило нас стеной?

Мироздание, слушай, давай я их всех порву?

Вороненою правдой рушится на врага

Убежденная ярость – драконий клубок огня.

Я пляшу со смертью, но где-то у очага,

Согревается тот, кто не примет назад меня.

Он еще успеет сказать о моей вине,

Но я знаю где правда, поэтому – наплевать.

Мне драконья шкура привычна уже вполне, –

К человеческой коже приходится привыкать.

Я вернусь человеком, выполнив все, что мог.

Обними меня крепче, не бойся, что я в крови.

У драконов – тот же, всегда справедливый Бог.

Боевые драконы, как люди, хотят любви.

А пока – дорога, зеленка и террикон.

Мы работаем смертью, когда развернется бой.

Но во имя жизни, есть правило, как закон –

Боевые Драконы закроют тебя собой.

Comments are closed.