Газета Люди

Що таке hello і курсор. У Франківську пенсіонерів навчають англійській мові та роботі з комп’ютером

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Дуже доглянута, якась аж європейська жінка похилого віку, але не пенсійної зовнішності, буквально влітає в комп’ютерний клас та одразу біжить до одногрупників. Хвалиться, що внук із Фінляндії дуже швидко відповів електронкою. Зовсім по-дитячому описує свої «ходіння в інтернет».

У такій атмосфері починаються майже всі заняття для пенсіонерів у франківському «Бізнес-Інкубаторі». Курси комп’ютерної грамотності тут запровадили понад два роки тому, нині додали ще й англійську мову. «Репортер» пішов на обидва заняття.

Не відставати від онуків

Курси тут безкоштовні. Та якщо записатися в чергу вже зараз, то потрапити на заняття пенсіонери можуть лише через рік. Охочих не бракує.

На уроці англійської сидять зо 20 учнів. Завідувачка «Інкубатором» Оксана Самборська каже, здебільшого тут зібралися пенсіонери, чиї діти живуть за кордоном.

«Інкубанти, як ми їх називаємо, постійно говорять зі своїми онуками по вайберу чи скайпу, – розповідає Оксана. – Люди змушені вчити англійську, аби знаходити з ними спільну мову».

Забави на старість. Як франківські пенсіонери відпочивають у “Лімниці” (ФОТО)

Викладачка Оксана Гордій запрошує спершу посидіти на занятті, а вже потім поговорити з учнями. Однак попереджає, що урок триває майже три години, і так двічі на тиждень, але й цього пенсіонерам замало, просять ще. В аудиторії української майже не чути, хіба інколи, для пояснення складних речей. А так лише англійська.

Учні відчутно стараються. Помітно, що рівень різний. Оксана Самборська пояснює, що вони не мають можливості підбирати групи за знаннями. «Тут хто перший записався – того й тапки, – сміється Оксана. – Нині на англійську вже записалися понад 50 людей, а на комп’ютерні курси – 134».

Коли учні почули про «Репортер», то одразу почали радити варіанти заголовків. «Ви напишіть – «Як зробити людей золотого віку щасливими», – каже пенсіонерка Світлана Климович. Звучить трохи пафосно, але десь так вони в більшості й виглядають.

«Головне для нас – представити Україну за кордоном, – якось гонорово говорить Богдан Корнійчук, при цьому група аплодує. – Усі мої онуки вже вільно говорять англійською, а дід прийшов, щоб підтягнути, аби їм було не соромно за мене. Бо як їдеш за кордон, то треба англійською. Це ще й такі ліки для мозку старших людей».

Розповідають, що курси їм дуже подобаються. Кажуть, було би добре продовжили навчання, аби ще більше підняти рівень.

Танці віку не мають. Як франківські пенсіонери забувають про тиск і знаходять кохання (ФОТО)

Оксана Самборська пояснює, що вони теж не проти такого продовження, однак бракує фінансування.

«Місто дає лише 10 % від вартості курсів, але й того не платять – треба нагадувати, – каже завідувачка. – Вони вже заклали в бюджет наступного року, але закласти й зробити – то різні речі. Ми навіть ще один невеликий грант виграли, аби оплачувати викладачів і роздаткові матеріали, але цього все одно замало. Добре хоч університет нафти і газу взяв нас на баланс і оплачує комунальні, бо на 300 квадратів велика сума виходить».

Нема чого боятись

На курсах комп’ютерної грамотності захоплення в учнів не менше. Пенсіонери почали збиратися ще за пів години до початку заняття, самостійно вмикають комп’ютери і починають працювати.

«Я раніше боялася того комп’ютера, думала, що десь не там палець поставлю, і воно мені як замкне, що я більше звідти не вийду. Або взагалі вибухне! – посміхається Лідія Бойко, яка вчиться тут другий місяць. – Нам дають ази: показують, що таке системний блок, монітор, мишка. А що таке курсор, то я взагалі лише тут і дізналася».

На заняття ніхто ніколи не спізнюється, каже Оксана Самборська.

«Я їм навіть дозволяю приходити в позаурочний час, – говорить вона. – Одна жінка нещодавно прийшла з подружкою і каже, що вона їй допоможе розібратися. Це щоб мене постійно не відволікати. Бо розумієте, більшість вдома комп’ютерів не має. Тому всі такі зацікавлені – сидять собі, розбираються».

«Уявляєте, я вчора послала елект­ронкою онуку Мішуні вітання до Фінляндії, і він сам передзвонив, і сказав, що отримав, – розповідає Раїса Кравчик подругам. – А вчора потрапила в ютуб, і вони мені там почали розповідати про мого шпіца, його фотографії, розказують про породу, то я так зраділа, аж верещала».

Пенсіонерка Людмила Яковлева розповідає, як виросли курси за ці роки. «Мої знайомі, які прийшли сюди першими, казали, що толку ніякого – людей багато, комп’ютерів мало. А зараз зовсім інша справа, – наголошує жінка. – От, подивіться, у мене усі розробки уроків є в папочці, все дуже добре пояснюють. Усі мої друзі, які не можуть потрапити вже, бо велика черга, беруть їх почитати. Ми навіть разом сідаємо та займаємось».

Секрети сімейного щастя. Як зберегти любов на півстоліття

Хоч у комп’ютерному класі нині побільшало робочих місць і є можливість сидіти по одному, деякі учні відмовляються. Кажуть, удвох не так страшно, один одному завжди може щось підказати.

«Ми говорили між собою, що було б добре, якби студенти нафти і газу також сиділи разом з нами та показували, що до чого, – додає пані Людмила. – Так було б легше і педагогу, бо коли нас 20, викладачеві тяжко. А так – і для них практика, і нам допомога».

Однак лишаються сфери, які пенсіонери поки що бояться освоювати. Наприклад, оплата комунальних платежів онлайн.

«У «Приват24» я боюся заходити, – розповідає Лідія Бойко. – Бо якусь не ту кнопку натисну, не туди гроші відправлю – і все, мені їх ніхто не поверне. Тому я краще в касу піду, мені видадуть роздруківку, все чітко порахують. Я ніколи не стою довго в черзі, хіба 15-20 хвилин. Але якби хтось проконтролював, як я плачу через інтернет, та якби я так разів 10 зробила, може, б і не боялася».

Та все ж навчити пенсіонерів платити комуналку онлайн – не основна мета курсів, головне – навчити не боятися техніки.

Викладачка комп’ютерної грамотності Оксана Василик розповідає, що курс розділено на три блоки.

«Перший – це просто знайомство з комп’ютером. Тут ми вчимося працювати з інтернетом, поштою, – говорить жінка. – На другому етапі вони обов’язково йдуть до банку, і там працівник розказує їм усе зсередини. А третій блок – елект­ронне врядування. Аби вони могли зайти на сайт міської влади, чи на сайт президента, могли орієнтуватися, як написати заяву чи підписати петицію. Але ви ж самі розумієте, тут усе залежить від індивідуального бажання».

Бабуся з Тлумаччини довго приховувала, що малює картини, бо в селі так не прийнято (ФОТО)

За період роботи центру курси комп’ютерної грамотності пройшли 149 франківських пенсіонерів. Мало того, нині це своєрідний клуб за інтересами, в якому люди знаходять спілкування, увагу, нові знання та нові знайомства.

Тому, якщо хочете потрапити на такі курси найближчого року, то бажано записуватися вже. Телефон – 0342 72 49 24.

Авторка: Тетяна Скоропляс
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.