“Репортер” публікує шосту історію кохання у своєму конкурсі Love is…. Розкажіть нам свою реальну чи вигадану історію, збирайте лайки та вигравайте чудові призи. Конкурс приурочений до Дня святого Валентина. Всі умови конкурсу дивіться за цим посиланням.
Природна математика
– раз, два, три…
Рахую босоногі кроки до тебе по стежині, що блукає в зелено-квітучій поляні. Ти намагаєшся то втекти від мене, то зловити… Останнє тобі вдається. Я легко з довірою падаю в твої обійми. А вже достатньо прогріта земля ловить в обійми нас.
– раз, два, три, чотири…
Ти чуєш, як кує зозуля нашому коханню? Не зважаєш, бо трави лоскочуть стопи, ноги, руки, шию, а ти стараєшся випередити траву цілунками, та мої вуста ховаються серед пелюсток квітів…
– раз, два, три, чотири, п’ять…
Рахую пелюстки ромашки… Любиш? А ти мені їх намагаєшся вплести в волосся, та вітер-бешкетник не дає тобі це зробити. Та байдуже, бо волосся вже пахне ромашками, а тіло травами… і поцілунками… і манять хмаринки в очах… і вітер шепоче: «Цілуй», «Тримай»…
– чотири, п’ять, шість…
Зривай, зривай з моїх пелюсток кохання… «Не відпускай… не відпускай» – шепочу… і байдуже, що мнеться трава, і сукня, і що сонце підглядає з-за гілки, і хмари в очах біжать все далі і швидше… небо блакитнішає, заплющую очі…
– сім, сім… а далі… а далі забуваю цифри, збиваюся з ліку, все, не важливо…
Головне, ти Один в моєму житті… назавжди… кохаю!
2012 р.
Надія Пирожук
Голосуйте за цю історію за цими посиланнями: Facebook/ВКонтакте
