Газета Люди Світ Фото

Камінський готує прорив. Як у Франківську розробляють унікальні акумулятори сонячної енергії (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Ось уже майже рік у Франківську працює науково-дослідна лабораторія R&D Centre.

Тут провідні науковці України розробляють унікальні акумулятори сонячної енергії – з відходів сільського господарства. Проєкт виходить на фінішну пряму і вже цього року мають запустити їх тестове виробництво, пише Репортер.

Ідея гуртує

Лабораторія розмістилася в одному з корпусів Промприлад.Реновація. Знайомить з її роботою керівник проєкту Сергій Камінський. Аби потрапити всередину, проводить коридорами через кілька закодованих дверей. За останніми – просторе приміщення лабораторії, перероблене з одного із заводських цехів. Всередині мінімалістичний ремонт, п’ять людей у білих халатах занурені в робочий процес.

Камінський пояснює, нині розробка в процесі тестування – шукають оптимальний варіант батареї. Він, як і вся його команда із 20 людей, – не місцеві. Дехто переїхав до Франківська і нині працює на Промприладі, частина команди – в інших містах, хтось – за кордоном. Співпрацюють і з франківськими науковцями. Каже, зібрати команду було нескладно – працював з багатьма науковцями дистанційно, фінансував дослідження у київських інститутах. Має в роботі з 80 проєктів, але нині всі поставив на паузу, аби зосере­дитись на розробці батарей.

Сергій Камінський – з Кіровоградщини. До цього жив у Києві й за кордоном. Єдиний у команді без наукового ступеня, але десь 12 років є членом спілки винахідників і раціоналізаторів.

«Я – винахідник, мені цікаво дослід­жувати життя. І займаюся згуртуванням українських науковців заради передових технологій, – каже Камінський. – Так склалося, що саме на Західній Україні – у Франківську, Львові, Чернівцях – були науковці, які займаються накопичувачами. З Києва їздити було не дуже зручно та й в Карпатах мені подобається. А останнім аргументом переїхати до Франківська стала зустріч з Юрієм Филюком у Києві».

Каже, займався створенням міста майбутнього з провідними досягненнями у техніці, біології, соціальній сфері з найкращими фахівцями України. Планував запустити його на базі міста-привида Орбіта, що біля Чигирина. Свого часу там планували відкрити АЕС. Станцію не добудували, але місто звели, тепер воно занепадає.

«На той час один із членів нашої команди познайомив мене з Юрієм Филюком, виконавчим директором «Промприлад. Реновація». Той запропонував, щоб місто майбутнього було не в степах, а на базі Франківська та Промприладу. Так усе й зійшлося, – говорить Камінський. – Я побачив натхненних людей, у яких є візія рухатися вперед і це знайшло в мені відгук. В листопаді 2018 року ми сюди зайшли, зробили ремонт, закупили обладнання і з березня займаємося створенням нової акумуляторної батареї».

Батареї з соломи

«Ви ж знаєте, яка нині проблема з батарейками – їх викидати у смітник не можна через важкі метали, токсичні елементи. Ми ж не використовуємо речовин, які потім складно утилізувати – з самого початку визначили для себе завдання подолати усі ці недоліки, – розповідає Сергій Камінський. – Сьогодні в Україні встановлюють багато сонячних електростанцій, сонце є, вдень генерація електроенергії досить висока. Ввечері, коли сонця немає, споживання зростає, а енергія не продукується, тож виходить криво. То ми якраз націлені на створення стаціонарних накопичувачів. Їх можна буде застосовувати на промислових об’єктах, невеликих підприємствах і звичайних домогосподарствах».

А от на ринок електромобілів поки не зазіхають. У накопичувачах Камінського головна увага приділяється вартості самого акумулятора, а також екологічності, надійності й витривалості.

«Ми розробили вуглецевий матеріал, який робиться із сільськогосподарської сировини чи відходів сільського господарства. Наприклад, із соломи, – розповідає Сергій Камінський. – Все буде екологічно й може бути дешевим. Параметри потужності та енергоємності теж будуть високими – ми досягли значного успіху в енергоємності самого матеріалу».

Нині дві установки по вісім каналів цілодобово тестують накопичувачі на цикли «заряд-розряд». У тестових зразках – різні складові елементи, аби віднайти найкращий варіант.

Показує тонку пластину – готовий зразок базового елемента. Каже, ці пластини можна складати десятками, тисячами – скільки потрібно: з’єднувати між собою до розміру стола чи кімнати – залежно від необхідної потужності.

За словами Камінського, головний офіс проєкту – в ОАЕ, бо звідти планують глобальну експансію свого продукту. Пояснює, що там є партнери, частина команди і більше можливостей для міжнародного зростання й замовлень. Хвалиться, що мають вже замовлення на п’ять років наперед і чергу з інвесторів…

Цьогоріч Камінський планує запустити пілотне виробництво нових накопичувачів у Франківську чи області. А за його результатами наприкінці року вирішить, де розмістити основне виробництво. Каже, вже нині має замовлення і з України і з-за кордону, але на вітчизняний ринок поки не націлюється.

«Це більше відволікає, ніж до чогось підштовхує, – говорить Сергій Камінський. – За кордоном є більше можливостей поекспериментувати з експлуатацією цих елементів. Наприклад, у Німеччині – розвинутий ринок накопичувачів, є ринок електроенергії, де ціна змінюється кожні 15 хвилин. Наш ринок до цього ще не готовий. Можливо, я повернуся в Україну вже з відпрацьованими результатами й технологіями. А зараз то лише відволікатися на боротьбу з вітряками».

Місто майбутнього

Ще один амбітний проєкт Камінського – це створення на Прикарпатті стартап-міста з передовими технологіями, де будуть сконцентровані вузькоспеціалізовані виробництва. Тут над своїми проєктами зможуть працювати науковці та будь-які команди, які прагнуть не лише досліджувати щось нове, а й втілювати.

«У мене вже є виходи на світові фонди та майданчики, де можна досить швидко впроваджувати будь-які проєкти, – розповідає Сергій Камінський. – Це так зване венчурне інвестування – воно ризикове, бо ніхто з таким ще не стикався. Але потім цей ризик може обернутися класними речами. Як і Facebook чи Google, що на початку були ризикованими для інвестування, і більшість з цього сміялися, не уявляли, як на цьому можна заробити. Тобто, ми збудуємо такий місточок між Україною і світом».

Каже, нині в науці люди групуються за інтересами, а національності та кордони не мають жодного значення. Єдине, що є визначальним для держав, – це створення умов для талановитих людей. І в ті країни, де ці умови є, стоїть черга з таких людей.

«Я хочу тут створити таке наукове містечко, цілу екосистему з чистою водою, чистим повітрям, класним середовищем. Щоб там була школа, а в майбутньому й університет, – говорить Камінський. – Нині, враховуючи цю всю децентралізацію, основне завдання влади на місцях – створювати умови для талановитих людей. Звичайно, що класно створювати умови для торговців картоплею: ринки їм робити, лавочки, прилавки комфортні. Але це якесь XVII століття, коли прокладали бруківку до базару, щоб велась торгівля. Тепер завдання – створювати місця для талановитих людей з Індії, Китаю, інших країн. І таке містечко з котеджами, інфраструктурою може бути під Франківськом. Чому ні?».

Авторка: Ольга Суровська

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.