У неділю, 22 квітня, київський академічний театр «Золоті ворота» показав франківцям історичний трагіфарс “Сьогодні вечері не буде”.
Вистава пройшла в рамках 15-го фестивалю “Французька весна” на малій сцені франківського драмтеатру.
Як розповів “Репортеру” директор і художній керівник академічного театру «Золоті ворота» Стас Жирков, співпраця з французьким режисером Жулем Одрі відбулася в рамках театрального сезону “Сезон безвіз“.
“Ми співпрацюємо з іноземними режисерами і ставимо іноземну драматургію. І в рамках цього сезону Жуль Одрі поставив виставу “Сьогодні вечері не буде”, – розповідає Стас Жирков. – Працювалося з ним добре. Жуль – професійний молодий режисер, людина з хорошими амбіціями і він добре працював з актопами. Приємно, що і в себе на батьківщині Жуль Одрі є цікавим режисером, випускає багато прем‘єр. Ми задоволені результатом”.
Наразі прем‘єру вже показали в Рівному. А після Франківська її повезуть до Львова.
Стас Жирков розповідає, що вистава особлива – через близькість глядача, який може відчути себе частиною дійства. Відтак щоразу її сприймають по різному.
“У нас в «Золотих воротах» вміщається до 80 глядачів. Тут десь 120. Це такий ефект присутності, бо ми всі зібралися на вечерю… – додає Жирков. – Таких постатей як Сталін, Хрущов, Малінков грають молоді актори і це не кожен може зрозуміти. Втім, Жуль зумів зробити історію про нас – тих, хто живе нині. І в кожному з цих героїв можна побачити себе. Тому це дуже добре. Думаю, це не остання наша співпраця”.
Стас Жирков згадує, що був випадок, коли глядачі після вистави вирішили таким чином привітати друга з днем народження – він не знав, куди йде і потрапив на вечерю до Сталіна.
“У нас театр знаходиться в житловому будинку, тому якщо зняти вивіску, можна не зрозуміти, що це театр. Так ми показали виставу спеціально для них. Він не знав взагалі, що відбувається. Це було і дивно і страшно, чоловік коментував все вголос… І це надзвичайно цікаво, коли є можливість працювати в різних просторах, бо дає можливість подивитися з іншого боку на театр як на мистецтво”.
До теми: Франківський драмтеатр презентував нову виставу-експеримент «Модільяні» (ФОТО, ВІДЕО)
Французький режисер Жюль Одрі пропонує свою версію подій однієї славнозвісної ночі на дачі одіозного диктатора Сталіна, йдеться в описі вистави. Але не чекайте історичних реконструкцій. Тут усе по-іншому. Топ-менеджери нині не існуючої країни жартують, п’ють вино та розважаються, як підлітки… Аж поки не стає моторошно. Адже у ця гра, чим далі стає усе небезпечнішою…
Режисер Жуль Одрі розповідає “Репортеру“, що трагіфарс “Сьогодні вечері не буде” – про доступ до влади, про те як влада змінює людину і як надлишок влади робить людину жорстокою.
“Молоді актори грають старих параноїків, – говорить Жуль Одрі. – Ідея вистави прийшла до мене три роки тому, коли я прочитав у журналі статтю про Путіна – до світового футбольного кубку він хотів перейменувати Волгоград на Сталінград. І це схвилювало мене, бо для мене Сталін – це багато смертей”.
Так Жуль почав вивчати вивчати історію і знайшов роботу іспанського драматурга Антоніо Аламо. Каже, цей текст зміг відпости на його питання і хвилювання. Однак, на його думку, для французів і українців ця вистава звучатиме по-різному.
“У Франції це більше вистава про фінансову торгівлю, бо у нас нині політика все більше стосується економіки, – каже Жуль Одрі. – Ми зберігаємо ті ж імена героїв, але тоталітаризм у виставі стосується фінансів. Крім того, відрізняється і гра акторів. У Франції більше використовують метод Станіславського, ніж тут – актори “Золотого театру” грають за методом Меєрхольда, відтак вистава виходить більш комічною, бурлескною”.
Розповідає, що у Франції глядач намається розгледіти історичні деталі, зокрема якими були Сталін чи Берія, а українці скоріш намагаються віддалитися від дійства і побачити не те, що трапилося, а те, що могло трапитися.
“У виставі історія є настільки близькою до глядача, що він намагається не повернутися в історичний момент, а навпаки – віддалитися. Я не намагаюся розповісти власну історію, мені більш цікаво спостерігати за тим, що аудиторія приймає, а що – ні”.
Жуль Одрі додає, що ця вистава могла довго залишатися в тіні. Та завдяки Французькому інституту в Україні, його виконавчому директору Матьє Ардену та куратору культурних програм Олегу Соснову, Стасу Жиркову і театру “Золоті ворота” вона потрапила і центр уваги.
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні
Comments are closed.