Художниця Інга Леві, кінооператор Максим Руденко і Катерина Бучацька кілька років тому під час подорожі відвідали село Криворівня на Франківщині, – повідомляє «Радіо Свобода».
Вони пішли до Музею Параски Плитки-Горицвіт. Киянам вона була відома як народний художник, поет, фольклорист і філософ. Про те, що вона фотограф знали тільки односельці. Під час екскурсії музеєм Параски Плитки-Горицвіт киян зацікавили негативи фотографій франківської художниці і хранительці музею вдалося знайти великий архів – близько 4 тисяч світлин.
Наразі всі фотографії очищені, закріплені, відскановані. Весь архів належить сільській громаді Криворівні, а група Інги, Максима і Катерини займається систематизацією архіву та виставками. Допомагає їм у цьому фотограф Наталка Довга.
Параска Плитка-Горицвіт почала знімати в 70-х роках. У неї тоді з’явилася перша фотокамера. І знімала вона понад 30 років. Увесь цей час вона жила на одному і тому ж місці – в своїй хаті у селі Криворівня. Тому знімала вона пейзажі, портрети людей і свята. Вийшла така комплексна ретроспектива життя цього місця.
Як художник вона фіксувала вічне в людях, в пейзажах, у всьому. Це центр її думки, світовідчуття. Це дуже цінна якість художника і його творів. Люди перед її камерою немов позують для вічності. Таке зображення у 70-і роки ХХ століття бачити дивно і дивовижно.
Параска Плитка-Горицвіт народилася у 1927 році в родині коваля Штефана і вишивальниці Ганни. У 16 років самотужки дісталася Німеччини, щоби вступити до університету. Та замість навчання, потрапила на службу в німецьку родину, де потерпала від принижень. Повернувшись до Криворівні, долучилася до національно-визвольного руху, стала зв’язковою УПА (псевдонім — Ластівка), носила повстанцям до лісу харчі та теплі речі. Після арешту на 10 років опинилася в сибірських таборах, з яких п’ять пересувалася на милицях через обморожені ноги.
Після повернення вона намагалася знову інтегруватися в суспільство, хоча її не приймали просто тому, що вона була ув’язненою в ГУЛАГу. Люди боялися. І ось якраз за допомогою фотографій (вона фотографувала людей і роздавала їм знімки) їй вдалося завоювати повагу односельців.
Вона дала обіцянку славити Божий світ, і цим вона займалася – малювала ікони. Вона написала кілька поетичних збірок, займалася фольклористикою, сама переплітала свої книги і дарувала їх людям. Її знають переважно як художницю і як поета.
Comments are closed.