Коли роздивляєшся старі поштівки, виникає цілком слушне питання: ніби кавалерійські казарми були військовими, тобто режимними об’єктами, але фотографи вільно ходили їхньою територією, знимкували з усіх боків, ще й видавали поштівки тисячними накладами. А як же військова таємниця, контрольно-пропускний режим і таке інше?
Безпечність таки вилізла боком, пише “Репортер“.
На початку ХХ століття у Станиславові дислокувався штаб кавалерійської дивізії. Він був розташований не дуже далеко від центру – на вулиці Військовій (теперішній Національної Гвардії). Влітку 1903 року місто облетіла новина – штаб пограбували! Хтось заліз у канцелярію та вкрав мобілізаційні інструкції та шифри мирного часу. Мало того, злочинець поцупив ще й особисті речі офіцерів, які були в кімнаті.
Підозра одразу впала на поручика Антона Боднара, якого перед тим розжалували. Щоправда, схопити не встигли – екс-поручик утік аж до Нью-Йорка.
Але у квітні наступного року він повернувся у Галичину. Його затримали на львівському вокзалі. Допоміг випадок. Поліція перевіряла валізи приїжджого та знайшла великий шмат одної з гардин, які торік зникли зі штабу Станиславівської кавалерійської дивізії.
Більше того, на допитах Боднар зізнався, що працював на російську розвідку.
