Старий станиславівський некрополь, що за теперішнім готелем «Надія», почали руйнувати у 1980 році.
Ламали важко, усе це супроводжувалося численними накладками і навіть надзвичайними подіями. Ходили чутки, що спершу там трактором задушило чоловіка, а потім жінку. Працювали там люди зі спецкомбінату й вони не надто рвалися зносити старовинні надгробки.
Якось по обіді на цвинтар приїхав їхній директор Аркадій Вандер і почав підганяти хлопців. Тракторист відповів, що не може запустити двигун бульдозера. Тоді Вандер вирішив продемонструвати, що невеликі надгробки можна валити вручну. Підійшов до старого дерев’яного хреста та взявся вивертати його із землі. Підгнилий біля основи хрест одразу зламався, і директор спецкомбінату під дружній регіт бригади опинився у калабані.
Про труднощі при нищенні цвинтаря казав і головний інженер міськкомунгоспу Віктор Горобцов.
«З японським бульдозером виникали постійні проблеми, – згадував Горобцов. – Він раз у раз псувався, бо ж не був пристосований до ударів об надгробні пам’ятники і плити. Після однієї з поломок я пішов на завод «Промприлад», де раніше працював, щоб полагодити деталь до бульдозера, і біля прохідної впав, посковзнувшись на гранітних плитках. Діагноз: струс мозку і перелом лівої руки. Пролежав на лікарняному чотири місяці. Переніс дві операції на руку. Видно, є таки Бог на світі й покарав він мене за той цвинтар».
Фото з архіву Леоніда Орла
