Першачки та їхні компетенції. Ігор Смаль про реформи у школі та брак підручників

Новий навчальний рік – і знову зміни у школах. Чого тепер навчатимуть першачків, кому бракує підручників, як стежити за батьківськими грошима та навіщо директорам контракти й конкурси – у розмові з директором міського департаменту освіти і науки Ігорем Смалем.

– Пане Ігоре, молодші школярі тепер вчитимуться за новою програмою, які ключові відмінності?

– Це докорінна зміна самого підходу до освіти – і в молодшій школі, і в інших. З одного боку, всі чіпляються до зовнішніх проявів: діти можуть писати олівцем, вчитель не правитиме червоною ручкою і т. д. Але я хотів би зупинитися на більш докорінних змінах, які орієнтують вчителя не на надання дитини «енної» кількості знань, а на формування в неї навичок, умінь – це гарно назвали «компетенціями».

Тобто ми повинні вчити дитину жити в цьому світі. Ми не маємо чекати п’ятого чи шостого класу, аби пояснити їй, що таке план, карта і як там малювати. Чому ми в першому ж класі не можемо навчити її орієнтуватися в тому просторі, в якому вона перебуває? Це їй треба. А натомість ми напаковуємо її правилами, які часто є мертвими і не потрібними в дитячому житті. Та дуже часто і в дорослому.

Якщо вже перейти у старшу школу – вам дуже знадобилися синуси, інтеграли? От це приклад того, що ми даємо мертві знання. Молодша школа зараз відчує на собі всі зміни, які пропонує нова концепція освіти. І тут ми впираємося у відсутність кадрів. Теперішній вчитель – його не вчили ні компетентності, ні критичному мисленню, ні іншим підходам, які закладені у програмі. Тому одне із завдань департаменту – якомога швидше навчити вчителя молодшої школи, показати йому, як реалізовувати ці головні речі.

– Як на нову програму зреа­гували вчителі?

– Вибачайте за вільну відповідь, але тут, як в анекдоті. Коли студента питають, чи складе він іспит з китайської, а той відповідає – якщо є конспект, то складе, не вчивши. Так і тут. Наші вчителі настільки загартовані різними змінами, програмами, концепціями, що для них немає нічого неймовірного: сказали так, то будемо так.

На жаль, зараз на педагогічні спеціальності йдуть, не скажу, що найгірші, але нижчі середнього рівня, і ці майбутні педагоги будуть продукувати собі подіб­них… Я покладаю великі надії на новостворений інформаційно-методичний центр, там оновлена команда, яка має бачення, як перетворити молодшу школу на справжнє життя. От їх завдання – орієнтувати вчителів у тих напрямках, в яких вони мають рухатися.

– Вернемося до школярів. За новою програмою вчитимуться лиш першачки чи й ті, хто піде у другі, треті класи?

– У Міносвіти розуміють, що в один момент докорінно змінити всю систему неможливо, процес буде поетапний. От діти, які у другому класі – для них програма буде трошки полегшена, спрощена, а от уже першачки справді відчують усі зміни.

– А в старших класах?

– Звісно, от скажімо, восьмий клас уже вчитиметься за новими стандартами, і ми чекаємо на нові підручники для них. У міністерстві кажуть, що вони віддруковані на 100 %, є інформація, що вони вже в області.

– Тобто з підручниками проблем нема?

– Не зовсім. Є проблема з підручниками для 4-7 класів. Було ж рішення, що половину друкує держава, а половину ми маємо друкувати за кошти місцевих бюджетів. З одного боку, проб­лема – власне кошти, з іншого – видавницт­ва, які користуються монопольним правом і не завжди виконують свої обов’язки. У нас забезпеченість у цих класах 50 %, тобто один підручник на двох. У понеділок була нарада в міського голови, маємо підтримку – пообіцяли 1,2 млн грн на закупівлю. Маю надію, що десь через два місяці проблема буде повністю вирішена.

– Батьків перш за все цікавитиме, чи не збиратимуть в них на це гроші…

– На всі школи пішло розпорядження про розміщення інформації щодо руху коштів у закладах. Ця інформація має бути як на сайті департаменту, так і на сайтах шкіл. Там мають бути всі кошти, розписані не за мертвими кодами, а от по-людськи, наприклад, «парта шкільна – 5 шт.». Це стосується і коштів державної субвенції, і міського бюджету, і всіх грошей, які збирають з батьків. При цьому, як не дивно, ми одразу отримали негативну реакцію з боку піклувальних рад. Вони кажуть: а який ви маєте стосунок до наших коштів? Тобто люди хочуть відкритості, хочуть бачити рух коштів, але от те, що ми збираємо, – не висвітлюємо. А тут і закладається конфлікт. Ми хочемо переломити ситуацію. З батьків можуть збирати гроші на робочі зошити, чи ще якісь речі, на які не виділяється з бюджету. Але я б хотів, аби кожен тато чи мама могли бачити, що саме куплено за його гроші.

– На минулій сесії міськради розглядалося рішення про переведення директорів шкіл на контракт. Які причини?

– Ситуація в місті така – працівники культури, медицині і т. д. переведені на контрактну форму, освітяни ж нічим не гірші й не кращі… Це з одного боку. З іншого – контракт це та форма трудових відносин, яка дисциплінує всіх учасників процесу. Це навіть фінансово було б вигідно директорам, міська влада готова іти на збільшення зарплати директора, якщо він іде на контракт. І більше того – у нас навіть у планах, аби на контракті були й вчителі. Мова йде про те, що й працівники департаменту мають бути на контракті, і я особисто готовий брати участь у конкурсі.

Знову ж таки – контракт доз­воляє регулювати якість керівників. У нас є директори шкіл, які працювали ще у брежнєвську епоху. Я схиляю голови перед тим, що вони зробили у свій час. Але зараз школа вимагає керівника нового типу. І омолодження кадрів – це теж одне із завдань. Але не головне. Якщо директору 60-65 років, він повний сил, а його школа у переліку кращих, звісно, такого керівника ніхто не мінятиме. Та якщо я чую від директора – я вже три роки нічого не роблю в школі – і це звучить як бравада, мовляв, ти мене й не примусиш? То це треба змінювати.