Газета Люди

Природна розкіш Кривої Луки: як франківці на Донбасі гостювали (ФОТО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
У 2014 році тут літали снаряди. З одного боку села стояла українська артилерія, з іншого – бойовики.

Нині про війну нагадують лише таблички: «Обережно! Проводяться роботи з розмінування». Але туристів вони не лякають, пише «Репортер».

Заповідник «Крейдяна флора»
Треба щось робити

Село Крива Лука розташоване на березі річки Сіверський Донець у Лиманському районі Донецької області. На перший погляд воно нічим не відрізняється від сотень інших тутешніх сіл. Але там ви не знайдете вугільних шахт і великих промислових підприємств, з якими, як правило, асоціюється Донбас.

«Це рекреаційна зона, – розповідає голова громадської організації «Центр підтримки громадської активності «Крила» Яна Синиця. – Довкола нас заповідник «Крейдяна флора». Це унікальна пам’ятка природи. Такий собі біорезерват».

Пані Яна переїхала у Криву Луку з Донецька влітку 2014 року. Сім’я перебралася на дачу, сподіваючись на швидке завершення війни. Але з часом усвідомили, що повернутися додому вдасться не скоро.

«Спочатку ми планували повернутися в Донецьк у вересні, потім – до Нового року, – каже Яна Синиця. – Але час минав, і я зрозуміла, що так чекати можна довго. І врешті треба починати щось робити».

Взялася за те, що вміє найкраще – за розвиток туризму, адже саме цим займалася все своє життя. У Донецьку у сім’ї навіть була власна фірма, яка розробляла туристичні маршрути по області.

Отож у 2015 році Яна Синиця створила ГО «Центр підтримки громадської активності «Крила» та спільно з однодумцями почала працювати над туристичною стратегією села.

«Спершу ми подали заявку на конкурс бізнес-ґрантів від ПРООН, – розповідає пані Яна. – Отримали 75 тис грн і за ці гроші закупили обладнання для будинку культури – столи, стільці, комп’ютерну техніку, генератор та відеокамеру. За інший ґрант організували фотовиставку «Мальовничі місця Донбасу». Можливо, в нас немає самобутньої історії, але ми точно маємо, що показати».

Яна Синиця переїхала у Криву Луку з Донецька влітку 2014 року

Нині сільський клуб у Кривій Луці швидше нагадує туристичний центр. Окрім сучасного залу для конференцій та фотовиставки, там ще є колекція мінералів і скам’янілостей Донеччини. А ще два тревелбокси. Це окуляри віртуальної реальності, які виглядають як коробка з лінзами. Туди треба вставити смартфон, який сканує QR-код і підключається до платформи «Travelbox VR». Одягнувши такі окуляри, можна переглядати панорами і відео-360°. Розробив та презентував Кривій Луці такі пристрої спеціаліст з регіонального туризму Сергій Орлик.

«Будинок культури – єдиний заклад, який ми можемо використовувати для своєї громадської роботи й туристичної діяльності. Але так не мало б бути, – каже Яна Синиця. – От ми і придумали побудувати поряд етнодвір. Гроші нам виділили в рамках бюджету участі Лиманської ОТГ. Для нас це дуже велика подія, бо природа в нас є, а інфраструктурою досі ніхто не займався».

Ну а доповнює те все – мапа села. Її створили на основі архівних даних, які пів року збирала місцева мешканка Лідія Корсун.

«В неї є книжка, де вона записує інформацію по кожному будинку – хто жив, коли жив. Тобто, якщо хтось приїде в Луку, аби розшукати своїх предків, то може до неї звернутися. Лідія Миколаївна дуже активна жінка, шкода, що самотня. Я б хотіла, аби в неї була можливість приймати у себе туристів. Але для цього треба будинок привести до ладу», – говорить Синиця.

Лідія Корсун знає в селі все і про всіх
Кемпінг «Під горою»

Правду кажучи, природа в Луці таки розкішна. Куди б не повернув голову, бачиш пагорби, вкриті крейдою, яка здалеку нагадує сніг. Звідси власне й назва заповідника «Крейдяна флора». І там ростуть унікальні рослини – 490 видів, 27 із яких внесені до Червоної книги України.

Щоправда, заповідник добряче постраждав під час бойових дій. За офіційними даними, важка техніка пошкодила 992 м2 ґрунтового покриву, вогонь випалив 350 000 м2 заповідного степу, снарядами розбито 505 ділянок, вирили 81 окоп, знищили 190 дерев.

Крива Лука. У 2014 році тут літали снаряди

«Наразі ми опрацьовуємо питання, на яких умовах можна знайомити людей із територією, адже це природоохоронний об’єкт, – говорить Яна Синиця. – Водночас еколого-просвітницька робота дуже важлива. Я вважаю, потрібно пояснювати людям, наскільки важливий цей заповідник, і чому його варто поважати».

Хоча екскурсії заповідником заборонені, «Репортер» зміг зблизька роздивитися крейдяні породи. Адже одразу «під горою», як кажуть місцеві мешканці, розмістилася зелена садиба Леоніда Довгого.

«Ми приїхали сюди з Макіївки, – розповідає чоловік. – Коли почалася війна, друзі нам подарували цей будиночок. Він був глиняний, розвалений. Ну, почали тут наводити порядок, бо зрозуміли, що будемо тут вже до кінця життя. Їхати нікуди не збираємось. А раз уже осіли – треба робити».

Пан Леонід проводить коротеньку екскурсію подвір’ям.

«Тут мають бути квіти, – показує на город. –А цю теплицю ми перенесемо. Почали робити фундамент під гостьовий будиночок, бо вирішили, що будемо займатися зеленим туризмом. Це найгарніше місце в Донецькій області, таких локацій ніде нема. От за тим ровом вже починається заповідник».

Леонід Довгий живе одразу «під горою»

Аби туристи мали де зупинитися, на присадибній ділянці чоловік облаштував кемпінгове містечко. Є намети на трьох і шістьох людей. Вартість ночівлі – всього 85 грн. До речі, всю інформацію про зелені садиби, туристичні мандрівки, місцеві традиції та навіть інтерактивну карту найпопулярніших туристичних локацій можна знайти на сайті «Туристична Лиманщина».

«Коли до нас приїхала відпочивати перша група, то була одна пара, яка сказала: «Ні, ми в палатках жити не будемо. Ми знайдемо якусь хатинку в селі, будемо там жити». Але коли вони прийшли сюди до друзів, то зразу передумали. В нас туалети з унітазами, душові, – розповідає Леонід Дов­гий. – А жінка в мене з Середньої Азії, тамтешня кухня – її «коньок». Ми ж годуємо людей, коли вони до нас приїжджають – плов, манти».

Кемпінг на подвір’ї Леоніда Довгого
Кисіль та інша смакота

Взагалі, кухня у Кривій Луці, то окрема тема. Місцеві господині навіть розробили своє «криволуцьке меню» та створили «Кулінарну книгу Слобожанщини». Як розповіла місцева жителька Валентина Воробйова, рецепти збирали, розпитуючи старших мешканців села.

«У нас є дуже цікава історія про кисіль, – каже пані Валентина. – Ми мали розмову з одним чоловіком, який розповів, що йому бабуся варила кисіль з шипшини. От скільки років тут живу, ніхто ніколи мені такого не розказував. Це чисто криволуцька страва, можемо нею пишатися».

Ніна Потримай та Валентина Воробйова розповідають про криволуцьке меню

«А моя свекруха жила зі своєю свекрухою, то вони готували затірки, галушки, – додає Ніна Потримай. – М’яса в їхньому меню майже не було. Курку вони рубали, як в поле виходили, то для них було свято. Ну і, звісно, взимку робили ковбаси в печі. А хліб моя свекруха пекла навіть на замовлення – смак був неймовірний. Дріжджів там не було, а додавали хмелеві закваски та сіре зілля».

Також місцеві господині полюбляють робити смачні запаси на зиму. Серед місцевих закруток чого тільки не знайдеш – від квашеної капусти та огірків до варення з кабачків чи помідорів.

«Сільськими підвалами криволуцьких господинь можна проводити гастрономічні екскурсії та дегустації», – сміється Яна Синиця.

«Репортер» пригощали вергунами та буряковим квасом

Наразі у Кривій Луці вдалося зібрати 12 унікальних рецептів. Сільські господині по черзі готували страви для фотозйомок. У подальшому знімки використають для створення календаря, де кожна страва відповідатиме порам року.

Ну, а нам в дорогу дали буряковий квас. Смачно – не те слово. Треба їхати ще.

Авторка: Ірина Гаврилюк

Проєкт «Свої» реалізується за підтримки
Агентства США з міжнародного розвитку (USAID)

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.