Газета Люди

«Принцип» за гаражами. У Франківську вже рік не можуть засудити організаторів фіктивного ребцентру (ФОТО, АУДІО)

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
Днями у редакцію «Репортера» звернувся 32-річний калушанин Михайло Кочанський. Чоловік був «пацієнтом» реабілітаційного центру для наркозалежних. Однак, мусів втекти, бо обіцяної реабілітації не отримав.

Також розповів, що людей там б’ють і через це навіть були спроби самогубства.

Все буде нормально

Михайло Кочанський приймає наркотики 10 років. Вирішив «зав’язати», тож почав шукати фахівців, які б у цьому допомогли. В інтернеті натрапив на контакти реабілітаційного центру «Принцип+». Зателефонував, домовився про зустріч. За словами Михайла, він спілкувався з чоловіком, якого звали Ігор Пенський.

«Перший раз я приїхав туди з мамою, це було 12 серпня, – пригадує Кочанський. – Лишив там речі та сказав, що зранку приїду. Але назавтра вони мене не взяли, бо не хотів підписувати документи. Почав шукати інший центр».

Пошуки тривали два тижні. Михайло знайшов такий же заклад у Рівному. Подзвонив, там його вислухали і сказали: «Нащо тобі їхати в Рівне, зараз тобі передзвонять з Франківська». І передзвонив уже знайомий Ігор Пенський.

«Він мені сказав: «Що ти видзвонюєш всім підряд? Приїжджай до нас, обійдемось без паперів». І 26 серпня я вже туди ліг», – говорить Кочанський.

Ігор Пенський. Фото з його сторінки у Facebook

Розповідає, що перших три дні йому дозволяли курити, потім сигарети забрали. А телефон забрали одразу. За порядком наглядали так звані волонтери. Це ті ж пацієнти, але які пробули там більше пів року. Вони міняються, кожні дві доби.

 «Перші два тижні взагалі не можна нікому дзвонити, і ні з ким бачитись. Потім раз на тиждень, у п’ятницю, можна дзвонити мамі або батькові, – каже Михайло. – У кімнатах жили по 12-16 людей, нас там було десь 40. Кожен день вставали в сьомій ранку. Ніде не виходили, сиділи в одній кімнаті, писали всяку хрєнь. Кожен мав свій зошит, де мав писати про свій емоційний стан. Психологи приходили. У вівторок, середу та четвер з третьої до п’ятої проводили групові заняття. Якщо ти хотів індивідуальне заняття, то треба було платити 400 грн за годину. Годували дуже погано, не на ті гроші, що ми заплатили».

А заплатили, за словами Михайла, 12000 за місяць.

«То лиш за перший місяць платиш 12 тисяч, а потім уже по вісім. Бо перший місяць дають медикаменти – неогабін, карбамазепін. Усім підряд дають: наркоманам, алкоголікам, ігроманам, – говорить чоловік. – А того, хто не хотів робити, що вони кажуть – били. Один пацан навіть собі вени порізав, бо його побили. Швидку не викликали, перемотали руку туалетним папером – і все».

Михайло такого режиму не витримав і 18 вересня втік. Тікав через вікно другого поверху. Каже, аби спуститися, довелося зв’язати кілька простирадл. Потім попросив у перехожої телефон, аби викликати поліцію, таксі та подзвонити матері.

Село Угринів, вулиця Лесі Українки, 46. Звідси Михайло Кочанський втік 18 вересня

«Я коли мамі подзвонив і повідомив, що їду додому, то вона сказала: «Дзвони їм. Скажи, що все нормально, бо вони вже за тобою в Калуш їдуть», – розповідає Михайло. –  Вони сказали батькові, що мене зловлять і ще на місяць закриють, не втечу 100%. А коли я на другий день приїхав за речами, то цей Ігор мені каже: «Нащо ти тікав, я б тобі двері відкрив». Але я його просив пару раз, аби відкрив, а він сказав: «Поки тато за тебе платить, доти ти будеш тут».

До теми: Дивна «Волна». Втікач з реабілітаційного центру у Франківську просив захисту поліції

19 вересня Михайло пішов у поліцію – у міський відділок на Бельведерській. Розповів, що викликав напередодні патруль і хоче знати, чим все закінчилось. Позаяк реабілітаційний центр розташований на території Тисменицького району, то Михайла відвезли у Тисменицький відділ. Там він написав заяву, і поліцейські пообіцяли, що «все буде нормально».

«Я просто хочу, щоб хлопців звідти випустили, – каже чоловік. – Розумієте, там є люди, які потрапили туди не з власної волі. Є й такі, що навіть не вживали ніколи, але їх туди засунули, бо родичі квартиру хочуть продати. Хлопців голих серед ночі привозили, побитих».

Два в одному

Знайти контакти центру «Принцип+» насправді неважко, вони у Франківську є чи не на кожному стовпі. А ще є сайт, де вказано, що центр знаходиться на вулиці Целевича, 16Д. Проте, як розповів Михайло Кочанський, його «лікували» в Угринові, на вулиці Лесі Українки, 46. За цією ж адресою в інтернеті значиться наркологічна клініка Altera.

Окрім однакової адреси, у «Принцип+» та клініки Altera одинакові фото на сайтах. А ще, виглядає, один керівник.

На сайті Аltera інформації небагато. Окрім фото, є кілька контактних телефонів. Також зазначається, що «наркологічна допомога включає кілька етапів». Зокрема, «проведення детоксикаційних процедур» та «призначення препаратів для підтримки організму».

Сайт «Пинцип+» виглядає солідніше. Там, окрім фото самого центру, є ще фото його спеціалістів. Зазначається, що керує центром Денис Шевченко, нарколог – Олександр Тиква, консультант з хімзалежності – Владислав Гуменюк, психотерапевт – Анастасія Римар.

При цьому на сертифікатах, які нібито свідчать про кваліфікацію лікарів, інші імена – Денис Бойко, Андрій Горських, Валерія Тітова, Олександр Гидирим.

До речі, Ігоря Пенського у переліку працівників центру немає.

За допомогою системи YouControl ми дізналися, що номер телефону, вказаний на сайті Аltera, належить Віталію Кулікову – керівнику громадської організації «Альтера+», яка зареєстрована у Миколаїві 31 січня 2018 року. На перший погляд, ніби нічого дивного, адже на сайті так званої клініки вказано, що філіали в них є по всій Україні та навіть у Молдові, але… Сам Віталій Куліков родом із Горлівки Донецької області. Також серед засновників організації Олександр Перевєрзєв з Донецька, та Олександр Настека з Вільногірська Дніпропетровської області.

Натомість номер телефону, який зазначений на сайті «Принцип+» належить уродженцю окупованого Стаханова Луганської області Євгену Матвєєву – керівнику однойменної громадської організації, яку зареєстрували в Івано-Франківську 30 листопада 2017 року.  Тобто, за два місяці до реєстрації «Альтери+». Окрім Матвєєва, серед засновників організації Денис Бойко – мешканець Макіївки Донецької області та Михайло Горських з міста Охтирка Сумської області.

Євген Матвєєв та Михайло Горських. Фото з Facebook

Саме фото Дениса Бойка з підписом: «Денис Шевченко – керівник центру, психотерапевт, психолог», розміщене на сайті реабілітаційного центру «Принцип+» та на сайті наркологічної клініки Altera.

Скріншот з сайту “Принцип+” та фото із сторінки Facebook Дениса Бойка
Вирок скасовано

Одразу ж після офіційної реєстрації ГО «Принцип+» зацікавилась поліція. На початку грудня 2017 в Івано-Франківську (Целевича, 16Д) та в Угринові (Лесі Українки, 46) провели обшуки. На той час загалом там «лікували» 27 людей. Частина з них заявила, що їх «незаконно утримували під приводом надання реабілітації та лікування від наркотичної та алкогольної залежності». «Пацієнти» розповіли поліції, що в них забрали телефони, документи й верхній одяг. Крім того, змушували дивилися фільми та читати літературу на релігійну тематику.

До теми: На Прикарпатті людей утримували проти волі та буцімто лікували від нарко- та алкозалежності (ВІДЕО)

Після цього Євгену Матвєєву, Денису Бойку та Михайлу Горських висунули обвинувачення за ч. 2 ст. 146 ККУ – незаконне позбавлення волі або викрадення людини.

А далі був суд. Історія така: усі троє раніше лікувалися в таких же реабілітаційних центрах. Хтось від наркозалежності, а хтось від алкоголізму. Познайомились у Києві в травні 2016 року і вирішили створити такий заклад у Франківську. Причому медичної освіти жоден з них не має. Як і вищої освіти загалом.

На Прикарпатті 350 людей отримують наркотики цілком легально

У суді свою провину чоловіки визнали повністю. Розкаялись і пообіцяли більше такого не робити. Тож суддя Олеся Зеленко 11 жовтня 2018 року винесла усім трьом однаковий вирок – три роки обмеження волі.

Але це не кінець. Матвєєв, Бойко та Горських подали апеляцію. Мовляв, нікого проти волі не утримували, бо всі до них приходили добровільно і письмово погоджувались на реабілітацію. Також вони вважають, прокуратура не довела, що їхні підопічні не проходили курсу лікування. Тож висновки суду першої інстанції вважають неповними і вирок просили скасувати.

Прокуратура теж вирішила оскаржити вирок Зеленко. Мовляв, покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину. Прокурор просив скасувати вирок та ухвалити новий – три роки позбавлення волі.

Відтак 30 січня 2019 року колегія суддів Івано-Франківського апеляційного суду постановила: «Вирок Івано-Франківського міського суду скасувати і направити на новий розгляд в суд першої інстанції». А вже 5 вересня суддя міського суду Іннеса Болюк вирішила повернути обвинувальний акт прокурору. Мотивувала тим, що більшість потерпілих жодного разу не прийшли на судове засідання. Тож є сумніви, що вони взагалі потерпілі.

Прокуратура знову ж таки з рішенням Болюк не погодилась і подала апеляцію, розгляд якої призначили на 9 жовтня. Але  апеляційний суд вирішив не розглядати скаргу, позаяк були порушенні терміни оскарження.

«Ми не могли подати апеляцію раніше, бо суд першої інстанції надав нам повний текст рішення аж через п’ять днів з дня його ухвалення, – пояснила речниця прокуратури Надія Теслін. – Прокуратура з рішенням апеляційного суду не погоджується і, однозначно, буде подавати касаційну скаргу. Якщо касаційний суд її задовольнить, то справу знову буде розглядати суд першої інстанції».

Там вас зустрінуть

Начальник Тисменицького відділу поліції Ігор Влашин розповів «Репортеру», що про діяльність такого центру в їхньому районі знають давно, однак зробити нічого не можуть.

«Усі скарги, які до нас надходили, ми направили ініціатору кримінального провадження, – каже Ігор Влашин. – Недавно було звернення від чоловіка, скаржився, що там незаконно утримують людей. Також були звернення від жителів Тисмениці, організація хотіла орендувати будинок на вулиці Набережній. Я мав розмову з керівником, то він сказав що вони не будуть працювати в нас. Також, наскільки я зрозумів, вони припиняють свою діяльність в Угринові».

За словами поліцейського, нині вся проблема в тому, що як до громадської організації, до них претензій нема. Тому треба довести факт порушення закону.

«Ми цікавились, на яких підставах вони працюють. Керівник запевнив, що просто надають соціальну допомогу. Я більше нічого не можу зробити. Тим більше, наскільки мені відомо, доказів того, що там використовують якісь медикаменти, немає», – говорить Влашин.

Волонтери “Принцип+” проводять акцію на Вічевому майдані у Франківську

А тим часом фіктивний реабілітаційний центр успішно продовжує свою роботу. «Репортер» зателефонував за вказаним номером на сайті «Принцип+», попередньо придумавши свою легенду. Мовляв, турботливий брат шукає клініку для молодшої сестри.

Чоловік, який представився Олександром уточнив вік «пацієнтки» та де вона зараз перебуває.

«У Франківську є стаціонарний центр, – повідомив він. – Потрібно, аби її привезли, залишили, і вона буде одужувати. З нею будуть займатися психотерапевти, психологи, наркологи, консультанти з наркозалежності. Вона в нас буде мінімум місяць – проживати, харчуватися. Буде займатися зміною свого мислення, характеру. Ну, там – повний комплекс».

На фото: Ігор Пенський, Денис Бойко та Олександр Сивуха. Ймовірно саме Сивуха розмовляв з “Репортером” по телефону

Чоловік повідомив, що лікування коштує 8000 грн за місяць і порекомендував взяти з собою речі «для ходіння по будиночку», а також паспорт. Якщо ж «пацієнтка» відмовляється лікуватися, то сказати: «їдемо на консультацію до терапевта», а там «з керівництвом можна домовитись».

«Центр знаходиться біля тролейбусного депо на Пасічній. Там за гаражами є особняки двоповерхові, вулиця Лесі Українки. Там вас зустрінуть», – уточнив чоловік, а наостанок додав, що відвідувати сестру можна буде по суботах.

Ми ж нагадуємо – примусове лікування в Україні можливе лише за рішенням суду. Будь-яке обмеження свободи, навіть наркозалежної людини, є незаконним – ст. 146 ККУ. Якщо ж родичі укладають угоду щодо насильного утримання людини, то це кваліфікується як інша незаконна угода щодо людини – ст. 149 ККУ.

Разом з тим, будь-яка медична практика обов’язково ліцензується Міністерством охорони здоров’я. Якщо ж особа займається лікувальною діяльністю без спеціального дозволу і медичної освіти, то це – ст. 138 ККУ.

Ну а якщо в центрі використовують ще й наркотичні препарати, без спеціальних дозволів, то цим вже має займатися відділ з протидії наркозлочинності.

Автор: Ірина Гаврилюк
Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.