У перших грантах 2020 року Urban Space 100 серед інших підтримав франківське соціальне підприємство «Ба і Ді фрілансери».
51650 грн громадський ресторан виділив на розробку сайту цього проєкту. Якщо коротко – у Франківську тепер можна замовити для дитини бабусю чи дідуся. А всі деталі Репортеру розповіла керівниця громадської організації «Ба і Ді Клуб» Галина Плотницька.
– Пані Галино, звідки ідея?
– Недавно мені стукнуло 61. І останні 10 років я постійно в сім’ї під когось підставляла руки. Спершу захворів колишній чоловік, і мені довелося повернутися до з Вінниці до Франківська. Тоді вже мала одного внука, пізніше народився ще один. Зять пішов добровольцем в АТО, і все впало на мої руки. Онукові ще не було трьох років, як подзвонила донька і сказала, що їй запропонували хорошу роботу, а з дітьми комусь треба сидіти… А ще я працювала в школі, читала лекції в університеті, працювала на керівних посадах.
Згодом переїхала до Франківська вже остаточно. Донька знову потішила – чекають двійню. Я розривалась і зрозуміла – треба щось міняти. Почала навчання в акселераторі SELab із соціального підприємництва.
– З чого почали зміни?
– Я за фахом педагог й виросла у сім’ї вчителів. Шукала в інтернеті, читала роботи різних учених, психологів і тепер навіть знаю, що таке «криза пенсійного віку». Я хотіла допомогти людям, що хочуть залишити на когось свою дитину, а також пенсіонерам, яким немає що робити, але життя не закінчилось і вони хочуть розвиватися. Слухала різні майстер-класи психологів, записувалася на школи, ходила на лекції.
На одному з етапів зрозуміла, що стосовно своєї сім’ї почуваюся як інтелектуально схиблена наймичка. Це звучить жорстко, але це правда і про це треба говорити.
– Начиталися, зрозуміли і що далі?
– Потім побачила у соцмережі Facebook, що ГО «Інша освіта» набирає на ІТ-курси людей віком від 45 років. Зареєструвалась, прийшла і була вражена: наш Франківськ дуже багатий у цій галузі, мене там одразу прийняли за свою та спитали, що маю на меті. Відповіла, що хочу створити сайт для старших людей, які б могли себе якось реалізувати.
Ми отримуємо величезне задоволення, коли в нас щось виходить із того, про що мріяли. Так само й зі мною. Написала проєкт, подалася в Urban Space 100 і виграла грант – 51650 грн. Вважаю, що здібні люди мусять хоча б частинку себе віддавати на соціальну сферу. Так і викристалізувалась ця ідея. В голові я уявляла це як платформу, де будуть надаватися послуги, замовниками яких стануть батьки або діти, а виконавцями – бабусі й дідусі.
– Як шукали тих самих Ба і Ді – бабусь і дідусів?
– Я розуміла, що ходити містом і шукати не буду. Прийшла до колишньої однокласниці, розповіла їй. А вона у відповідь каже: «Ти знаєш, я про таке думала вже давно. Але ти ж мене в кримінал не втягнеш?» (сміється – авт.). Створили громадську організацію, яка переросла в такий собі клуб. «Інша освіта» про нас розповідала, можна сказати, рекламувала.
Так почали знайомитися з різними людьми. Я ніби народилася заново, щодня відкривала для себе щось нове. Потихеньку зібрала бабусь і штовхала вперед – розвиватися, вилізати з буденного життя і просто отримувати задоволення.
– У чому полягає процес надання послуг?
– Пишу пости у Facebook, багато хто поширює. Сайт уже доробляється, тому поки що так. Виставляю фото наших Ба і Ді, пишу умови. Мами чи тати телефонують, пишуть нашому адміністратору, домовляємось про зустріч. Якщо людина після розмови з нами приймає рішення і твердо каже, що це буде її няня, тоді вони вже окремо контактують.
Наприклад, одне із останніх замовлень – мама возила нашу бабусю в садочок до дитини, все їй показувала, розповідала, все сподобалось. Стала постійним клієнтом. Перший день у нас безкоштовний, ознайомчий. А далі я передзвонюю і розпитую: як пройшло, чи все сподобалось, як реагувала дитина? Хочеться, щоб усе було досконало.
Читайте: Що про Станиславів пишуть поляки і не знають франківці
Для бабусь і дідусів ми зробили максимально просту анкету, бо не факт, що всі вміють і розуміють. У формі потрібно записати номер телефону та ім’я. Або ще легше – просто зателефонувати нам і прийти.
Зараз у нас велика команда – 22 людини, дідуся лише два. Оскільки вони постійно в роботі, то я вважаю, що це хороший показник, бо для міста така новинка дуже потрібна.
– Куди йдуть гроші з гранту, враховуючи, що це соціальний проєкт?
– Грант – на розробку сайту й рекламу. Зараз починаємо знімати промо ролик клубу. Бабусям і дідусям ми з цих грошей за послуги не платимо.
Щодо розцінок, то в регламенті прописали 50 грн за годину. На день з дитиною наші Ба і Ді можуть сидіти до чотирьох годин. Зрозуміло, що старші люди втомлюються, все ще й залежить від стану здоров’я. Крім того, ми просимо на клуб додатковий одноразовий благодійний внесок – 10 % від місячної зарплати наших бабусь.
До послуги входить: відвести чи забрати дитину з садка, школи, погуляти, погратися, відвести на гурток, нагодувати. Все те саме, що робить звичайна няня. Вік дітей різний – від 4 до 10 років. Ми розробили навіть абонементи, наприклад, на 100 годин – це приблизно місяць роботи з дитиною, вийде дешевше.
Читайте також: На Прикарпатті знеструмлено 69 населених пунктів – ДСНС
Саме в цей момент ми надаємо послуги трьом людям, з багатьма ще ведемо перемовини. Клуб має попит і прогресує на очах.
Наприклад, на днях звернулася жінка, в якої двомісячна дитина. Вона вже забронювала послугу на літо, бо хоче піти на роботу, а дитину немає з ким залишити.
– Щось надто все гарно, проблем немає?
– Є, проблема – в бабусях і дідусях. Вони спочатку бояться вийти назовні, показати себе справжніх, бояться, що з них будуть сміятися. Ми розробили навіть серію картинок під гаслом «Ми потрібні собі такими, якими ми є», де кожен з наших Ба і Ді міг щось сказати про себе. Наприклад, хтось написав «я потрібен собі здоровим», інший – «я потрібен собі веселим».
– Кваліфікацію своїх працівників якось підвищуєте?
– У нас мільйон планів! (сміється – авт.). Майже щодня, крім роботи, усі збираються на лекції. З нашими Ба і Ді працюють психологи. У найближчі дні буде лекція від патрульних та медиків – як правильно супроводити дитину та як надавати першу домедичну допомогу. Також доробляємо сайт. Але є ще одна річ, яку я дуже хочу зробити. Це – дитяча кімната в нашому офісі. Думаю, дітям буде значно легше знайомитися з нашими Ба і Ді на місці. А батьки дивитимуться, як їхні малі спілкуються і знаходять спільну мову.
Погодьтеся, бабусі й дідусі – це щось особливе: теплі пиріжки, казки, це люди, які нікуди не спішать і готові віддати все, щоб дитині було добре.
Автор: Богдан Мисюк
Comments are closed.