Акцент Газета

Чому на Франківщині тікають призовники і що їм за це буде

Google+ Pinterest LinkedIn Tumblr
З 1 жовтня розпочався осінній призов. Він триватиме до грудня – на місяць довше, ніж планували спочатку. Кажуть, причина у збільшенні кількості призовників для Нацгвардії та Державної прикордонної служби. Але до військкоматів все ще приходять одиниці.

Штрафи не лякають

Цьогоріч повістки прийдуть чоловікам з 18 до 27 років, але на службу відправлятимуть з 20. З Івано-Франківської області до військкоматів мають з’явитися майже 26 тисяч людей, у Франківську – 4600. З них на службу мали б відібрати найкращих, з області – 520, з міста – 70.

«Вже у військкоматі будуть відбирати, звертатимемо увагу на фізичні дані та особисті якості, – каже Максим Ликов, заступник військового комісара Івано-Франківського міського військового комісаріату. – Кого не відберуть, той має прийти під час наступного призову. Але я не пригадую, коли таке було, ми не знаємо, як взагалі виконати план».

За словами Ликова, протягом 10 днів після указу президента про призов усі чоловіки відповідного віку мають самі прийти до військ­коматів – навіть якщо не прийшла повістка.

«На тих, хто не прийшов у військкомат під час призову, накладають штраф, – каже Максим Ликов. – Це стосується і тих, хто за кордоном, вони все одно повинні прийти під час чергового призову. Не прийшов – передаємо в розшук. Якщо медкомісія визнала призовника придатним до служби, але він не прийшов на відправку – це вже кримінальна відповідальність. Минулого призову таких було двоє, на них передали документи в Нацполіцію».

За даними обласного військ­комату, під час весняного призову на Прикарпатті не прийшли до військових комісаріатів майже 8000 призовників. За перший раз накладають штраф від 85 до 119 грн. Якщо протягом року призов ігнорують повторно – від 170 до 255 грн. Не прийшов на відправку – кримінал, обмеження волі на строк до трьох років.

Отже, цієї осені з області до Збройних сил України мають відправити 260 чоловіків. У Нацгвардію – 180, Державну прикордонну службу – 50, Державну спеціальну службу транспорту – 30 осіб.

«Військовослужбовці за призовом перебувають на повному державному забезпеченні. Їх не звільняють з роботи, їм виплачується щомісячна зарплата. Військова служба зараховується до трудового стажу», – каже Валерій Волинков, начальник відділу комплектування та призову, заступник обласного військового комісара.

Читайте: На Прикарпатті майже 26 тисяч призовників, – більше 500 із них відправлять на службу

Усі призовники спочатку поїдуть у навчальні центри приблизно на три місяці. Після першого місяця складуть військову присягу. Прикарпатців зазвичай направляють у навчальні центри в Чернігівській, Полтавській областях, але найчастіше – у найближчий до нас 184 навчальний центр, що у селі Старичі Яворівського району Львівщини. Після навчання бійців розподіляють у частини. Там вони служать 18 місяців або 12 – для тих, хто має закінчену вищу освіту.

Згідно з указом Президента України № 744 від 24 вересня 2014 року, призовників не залучають до Операції об’єднаних сил на Донбасі.

Усе залежить від командира

Натомість, самі призовники не вірять обіцянкам Міноборони, служити не рвуться, покарання їх не лякають. Якщо зовсім просто і без прізвищ, то більшість просто боїться, що після проходження строкової служби їх при першій необхідності відправлять на війну.

«Крім того, в армії немає нормальних умов, дідівщина, – впевнений 21-річний франківський студент, який просив його не називати. – Я пішов вчитися в магістратуру, лише щоб не призвали. І багато хто так робить: оплачує навчання, потім навіть не ходить на пари. Інші беруть липові довідки з університету або їдуть на роботу до Польщі».

«Я буду намагатися, щоб мої сини не потрапили в армію, тому що в країні немає стабільності, закони міняються залежно від влади, – каже пані Ольга, мати 24-річного і 19-річного синів. – Якби я точно знала, що завтра їх не кинуть в гарячу точку, то нехай би виконували громадянський обов’язок, але такої впевненості нема».

Читайте: У Львові військові влаштували облаву на студентів: шукали призовників

Ті, хто служив, про той час не шкодують, хоч визнають, що в армії проблеми є. Михайлові Кобзюку повістка прийшла ще у 2012 році. Курс молодого бійця проходив у Львові, там же спочатку служив у військовій частині, потім перевели до Франківська.

«Роботи тоді не було, тому й вирішив піти служити, – каже Михайло Кобзюк. – Не шкодую – армія допомогла мені зміцнити характер. Умови й харчування були непогані. Звісно, хто не може жити без маминої картопельки, тим важко. Мене виховували в сім’ї, де служба в армії сприймалася як невід’ємна частина життя чоловіка. Але, на мою думку, армію треба творити не кількістю, а якістю. Неможливо за кілька місяців навчити 18-річного хлопця всього, що потрібно для захисту Батьківщини».

Максим Веприк повернувся зі служби навесні цього року. Навчання проходив у Київській області, а служив у Вінниці – в підрозділі метеорологічного забезпечення польотів.

«Умови залежать від роду військ і від самої роти. Я служив у повітряних військах, там простіше, ніж у сухопутці, – каже Максим. – У навчальних центрах умови непрості – в одній казармі 120 людей, жахливе харчування. Все за старою системою: ранковий підйом, зарядка, марширування по плацу… Дідівщини не було, за будь-який мордобій приїжджала служба правопорядку. Але все залежить від частини, в якій командир заводить свої порядки. Мені пощастило, але знаю, що в деяких частинах усе набагато гірше».

Максим розповідає, що кожен взвод навчали якійсь воєнній професії. Коли розподіляли на службу, то те, на кого вчили в навчальних центрах, не завжди брали до уваги, більше дивились на освіту та особисті навички.

«Беруть усіх підряд, тому багато призовників мають серйозні проблеми зі здоров’ям, – розповідає Веприк. – У нас десь п’ятьох відправили за станом здоров’я додому ще на навчаннях, а зі мною служив хлопець, в якого вказівний палець на правій руці був зламаний і зрісся неправильно. І він був у роті охоронним стрільцем».

Ухиляються не всі

Чоловіки, які мають двох і більше дітей або вагітну дружину, дитину чи дружину з інвалідністю, студенти на денних відділеннях, єдині годувальники сім’ї можуть отримати відстрочку. Також це стосується педагогів, лікарів, священиків, поліцейських, науковців, міських чи сільських голів, резервістів. Документи про відстрочку потрібно надавати призовним комісіям щороку до 1 жовтня. Ті, хто не підпадає під ці категорії, підлягають призову. Хоч багато хто ухиляється, є й готові виконати свій громадянський обов’язок.

Читайте: Сьогодні на Прикарпатті стартує осінній призов

«Звичайно, я хвилююся за свого сина, бо стільки всього було останнім часом: революції, війна ще не закінчилася, – розповідає Уляна Євчук, мати 19-річного Назара. – Але він сам хоче йти служити після закінчення університету, бо вважає, що кожен хлопець має це пройти, і що армія дасть йому фізичну підготовку. Мій чоловік його підтримує, бо сам свого часу служив».

Перші призовники поїхали у навчальні центри вже 11 жовт­ня, наступні відправки будуть 18 і 25 жовтня, 15 листопада. На грудень офіційних дат поки що немає.

Читайте «Репортер» у Telegram – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

Comments are closed.