Не всі вони мають музичну освіту, але всі вони творять якісно та щиро. Різні за віком та історіями вони збираються у студіях чи гаражах, аби разом писати щось нове і розповісти через музику про власні емоції чи думки. Вони часто джемлять – імпровізують у музиці, відчуваючи один ритм.
Не всі знають, що Івано-Франківськ – дуже музичне місто. Новий спецпроект рубрики «Вподобано» доведе, що ви чули далеко не всіх. Тут будуть відомі і не дуже гурти та сольні проекти.
Знайомтесь, Патроничі.
Створився гурт з молодих друзів музикантів-аматорів у 2010 році. З того часу склад учасників практично не змінився – раніше їх було семеро, а зараз п’ятеро. І всі вони – віддані фанати своєї справи.
Андрій Гриньків – вокал, гітара
Роман Хом’як – гітара, бек-вокал
Мирослав Марків – бас-гітара
Володя Пасєка – саксофон, бек-вокал
Тарас Данів – барабани
В експериментах.
«Питання про стиль, у якому граємо, часто задають журналісти. Але поки що не можемо окреслити один стиль чи один напрям. Можливо, з часом стиль вималюється і ми зможемо дати чіткішу відповідь. Альбом «Поки молоді» був в одному жанрі, новий альбом, який зараз пишемо, буде в іншому.
Важко сказати, який музичний жанр буде супроводжувати нас ціле наше музичне життя. В загальному – це все рок-музика. А що ще може бути, коли п’ять чуваків без будь-якої музичної освіти і, по суті, самоучки, грають музику?
Духовий оркестр народного дому села Крихівці.
«Починали ми всі з духового оркестру у народному домі. Пішли туди аби чимось зайнятися. А далі…почали грати як гурт. Під керівництвом Івана Малика. Йому завдячуємо створенням і натхненням.
Назва гурту «Патроничі» теж з ним пов’язана. Івана Петровича всі у народному домі кликали як «патрон». Якось так повелося – це було ще до того, як ми прийшли. Ми теж до того звикли, а оскільки грали під його керівництвом – то і стали «Патроничі».
Приблизно у 2012 році спробували грати свою музику, створювати пісні. І з цього всього прийшла ідея, що потрібно виходити на нові рівні, а не тільки грати на місцевому.
Відповідальність писати.
Тексти гурту створює Андрій. «Я відповідаю за все, що ви почуєте в піснях в текстовому значенні – посил, настрій, ідею. У дитинстві ніколи не помічав за собою сильного таланту до написання, але коли прийшлося, я просто спробував, і, як показує досвід, якщо сильно захотіти може вийти щось дійсно не погане. Зараз я вже звик до амплуа – автора текстів.
Хоч ще і сам не до кінця розумію, як відбувається процес написання. Він кожного разу інший. Слово муза не подобається. В неї не дуже вірю – вірю в метод проб і помилок.
Окремі ідеї.
«У музиці є посили, ідеї, нам цікаво робити концептуальні альбоми. Перший альбом «Поки молоді» мав і пісню «Поки молоді» – тобто такий юнацький максималізм взагальному. Зараз пишемо акустику – це більше ліричні речі, а наступний альбом – буде ще щось зовсім інше.
Кожен альбом відображає наші особисті зміни.
Зараз у нас є два альбоми – повноформатний «Поки молоді», акустична збірка і зараз записуємо другий повноформатний альбом».
