Пішов на фронт, аби допомогти сину боротися з ворогом. Ігор Фрезюк незадовго до великої війни підписав контракт з ТЦК та пройшов навчання. Згодом вступив на строкову службу і його син.
“Він потрапив у президентський полк у Києві, подзвонив: Тато, війна! – розповідає Ігор Фрезюк. – Ми тут теж це відчували, бо літаки літали, але я тоді дуже злякався саме за нього”.
З Бахмута син подзвонив попрощатися з батьком. Та на щастя Андрію тоді вдалося вийти з пекла війни цілим. А Ігор потрапив до лав 24 окремої механізованої бригади імені короля Данила. Через декілька днів разом з побратимами він вже був у Бахмуті.
64 дні там, каже Ігор, були найстрашнішими, які довелося пережити. Втім українські захисники продовжили боротися. Після проведеного відрядження на позиції чоловік перевівся до одного з франківських центрів комплектування та продовжив службу тут.
“Ситуація була так само не дуже приємна. Бо, коли ми повернулися, я розумію, нікому не хочеться, але в спину кричали чого ти не воюєш, чого твій син не воює?! І ти не можеш людям відповісти, що ти там був, і твій син так само був, мабуть, хотілось б з людьми поспілкуватися, пояснити ситуацію, але водночас розумієш, бо це страшно. Кожна мама, кожен тато переживає за свого сина”, – каже Ігор Фрезюк.
Читайте: Майстри «BatArt» у Франківську показали вироби про боротьбу (ФОТО)
