У 2015 році Інститут національної пам’яті оприлюднив список із 520 осіб, які підпадали під закон про декомунізацію. Це комуністи-енкаведисти та інші, що вбивали українців та нищили Україну. Дехто з них робить це й досі. Назви вулиць на їхню честь мали бути перейменовані ще шість років тому. Але цього чомусь не сталося – багато вулиць, названих на честь окупантів, ворогів України, ще й досі є в наших містах та селах.
І Прикарпаття, яке позиціонує себе як націоналістичний край, тут не виняток, пише Репортер.
І полк не той, і полковник
В Івано-Франківській області досі можна знайти вулиці, які названі на честь комуністів. Більше того, на восьмому році війни в області є вулиці імені діючої депутатки Держдуми Росії.
Йдеться про улюбленицю Путіна, колишню космонавтку Валентину Терешкову. Вона одною з перших у 2014 році приїхала до Криму, аби підтримати незаконний референдум. І, звісно, голосувала за введення в Україну російський військ. Втім, прикарпатці досі ходять вулицями імені Терешкової.
За словами директора музею визвольної боротьби імені Степана Бандери Ярослава Коретчука, зараз на Івано-Франківщині таких є шість.
«Нині триває дискусія з місцевою владою щодо вулиць Терешкової в області, – каже Коретчук. – Адже вони ще досі є у шістьох населених пунктах Прикарпаття: у селах Мала Кам’янка та Годи-Добровідка на Коломийщині, Креховичі та Сваричів Калуського району, а також у селі Пуків Івано-Франківського району. Вони невеликі, але є. Також така вулиця є в Чернієві, який нещодавно приєднався до Івано-Франківської громади. Я ще минулого року написав звернення щодо перейменування вулиці у Чернієві, але поки що ніякої конкретної відповіді від влади не отримав».
За словами Ярослава Коретчука, процес перейменування таких топонімів доволі складний і тривалий. Найприкріше, що інколи існує спротив мешканців вулиці або чиновників. Вони з різних міркувань не поспішають виконувати закон. Буває, що доводиться йти на компроміс із місцевою владою, аби вулицю чи провулок перейменували.
«На сьогодні у Франківську уже перейменовані три вулиці, які були названі на честь діячів радянського періоду. Коли перейменовували вулиці Крайківського та Максимовича, то довелося шукати компроміс з владою, – говорить директор музею. – Особисто ходив на комісію з перейменування. Ми разом шукали українських діячів з подібними прізвищами, але не пов’язаних з комуністичним режимом. А тоді просто поміняли імена, але залишили прізвища».
У черзі на перейменування й четверта франківська вулиця – Богунська. Багато франківців вважають, що вона названа на честь полковника козацького війська часів Хмельниччини Івана Богуна. Та виявляється, що це не так.
«Коли я оприлюднив у соцмережі інформацію, що вулиця Богунська названа не іменем козацького ватажка, то у більшості пересічних мешканців міста це викликало подив, бо ця назва у них асоціювалася з Іваном Богуном. Проте, в дійсності її назвали на честь червоноармійського полку «Богунців», яким командував «легендарний» Щорс», – каже Ярослав Коретчук.
Зі сходу видно краще
Голова комітету з перейменування Івано-Франківської міськради, заступниця міського голови Вікторія Дротянко підтверджує, що у мерії зараз розглядають перейменування двох вулиць.
Втеча з радянського «раю» ІІ. Як колишні вояки УПА намагалися повернути собі волю (ФОТО)
«Нині маємо звернення про перейменування вулиці Богунської на Леха Качинського. А також пропонується перейменувати вулицю Терешкової у Чернієві на Івана Деркача. Усі ці та інші пропозиції розглянемо на комісії, а результати опублікуємо», – обіцяє Дротянко.
До слова, одне із звернень щодо перейменування вулиці Терешкової у Чернієві надіслав мешканець Донецької області. Чоловік нагадав про декомунізацію та закликав місцеву владу перейменувати вулицю, названу на честь космонавтки-окупантки.
Варто додати, комісія з перейменування востаннє збиралася ще на початку 2020 року. Після чого її не скликали через місцеві вибори та пандемію коронавірусу.
Не бракує на Прикарпатті й вулиць Ярослава Галана – радянського письменника, який мав яскраво виражені антиукраїнські погляди. Коретчук каже, що він теж занесений до списку імен, що потрапили під закон про декомунізацію. Тому вулиці Галана теж треба перейменувати.
Втеча з радянського «раю». Яким було життя перевербованих бійців УПА у Станіславі (ФОТО)
«До прикладу, така вулиця є в Угриневі. Крім цього, на честь Галана названі вулиці у Білих Ославах, Вербовцю, Верхньому Струтині, Вікнянах, Гвіздцю, Кобаках, Підпечерах, Русові, Слобідці, Тисмениці, Чернятині, – перераховує історик. – Звичайно, що зараз буду звертатися до голів громад, аби вони дотрималися норм закону про декомунізацію. В принципі, її мали провести за рік, але вона затягнулася. Ще є над чим працювати. На жаль, подекуди місцева влада не звертає на це увагу, більше це питання піднімають громадські активісти».
Щоб люди знали
Коретчук додає, що не менш важливо позбутися пам’ятних знаків енкаведистам та працівникам радянської міліції, які у 1940-50 роках діяли проти загонів УПА. Зазвичай вони стоять поряд з пам’ятниками загиблим у Другій світовій місцевим мешканцям. У деяких селах замалювали написи, на честь кого пам’ятник, але на них залишилися прізвища.
«Коли мене попросили опрацювати прізвища на одному з таких пам’ятників у селі Хом’яківці, то виявилося, що то не місцеві, а вбиті повстанцями працівники органів НКВД та радянської міліції, – розповідає Ярослав Коретчук. – І таких пам’ятних знаків у нас ще дуже багато. Вони на межі закону про декомунізацію, їх можна розглядати двозначно. Проте, мені дуже прикро, коли у селах, де 50-60 людей загинули у лавах УПА, а багато були депортовані, стоять знаки катам, які це робили. Для прикладу, подібні знаки є у селах Парище та Долиняни. Дуже прикро за ці громади».
Зазвичай про такі випадки йому повідомлять небайдужі люди, каже директор музею. Пишуть практично щодня, а інколи буває і декілька повідомлень за день. Відтак, вважає історик, аби пришвидшити процес перейменування, потрібно проводити інформаційні кампанії у громадах, аби люди знали, на честь кого названі вулиці та чиї пам’ятники стоять в їхніх населених пунктах.
Також важливо пояснювати, про що говорить сам закон про декомунізацію, бо люди вірять фейкам, тож часто проти щось міняти.
«У кожній громаді знайдеться група людей, яка через звичайну непоінформованість категорично проти перейменування вулиць або знесення того чи іншого пам’ятного знаку, – каже Коретчук. – До прикладу, коли прийняли цей закон, то на сході України, аби залякати людей та викликати їхній спротив, поширили міф про те, що доведеться одразу змінювати усі документи на майно, дані про прописку та інше. Але це брехня. Закон говорить про те, що після перейменування вулиці не потрібно одразу змінювати усі документи – вони залишаються діючими. Саме тому у громадах потрібно проводити інформаційні кампанії – аби не було спротиву через незнання».
