У період відпусток чи свят квитків на потяг до Франківськ нема – усім треба на Прикарпаття, і більшості – таки в гори. Влада ж новаціями та атракціями мріє затягти людей саме в місто, бо ж турист – це завжди гроші. І що для цього робиться?
Бастіон, ратуша, палац
Одними з найпопулярніших місць у місті нині є фортечна галерея «Бастіон» та оглядовий майданчик на ратуші. Тут виходять оригінальні фото і селфі. А це для масового туриста – аргумент.
Презентабельний «Бастіон» – заслуга підприємця Олега Заріцького. Начальник відділу туризму управління економічного та інтеграційного розвитку Володимир Устинський, який ще працює екскурсоводом, каже, що через «Бастіон» нині проходять усі туристичні групи.
«Бастіон» був першим об’єктом, який зробили в місті, – говорить Устинський. – Новий, стилізований, його звели на місці пам’ятки. Там автентичної стіни – лише 100 метрів. Добре, що вдалося домовитися з власником і він залишив під склом руїни. Сьогодні це – головна туристична принада міста».
Влітку минулого року відкрили Фортечний провулок, а на ратуші облаштували оглядовий майданчик. Тож місць для туристів таки більшає. Тепер міський голова Руслан Марцінків взявся і за підвали ратуші, які згодом мають вабити туристів автентикою, легендами про опришків і музеєм історії міста. До кінця року обіцяють підготувати проект реставрації. А там уже все залежатиме від фінансування.
Міг би вражати красою та історією палац Потоцьких, та поки що пощастило лише брамі. Її відреставрували у 2013 році. Благодійний фонд «Комплекс палацу Станіслава Потоцького з брамами» готовий взяти на себе управління майном, яке перебуває у власності мільярдера Олега Бахматюка. Той теж ніби не проти віддати палац у добрі руки, юридична компанія «Moris group» навіть готує папери на передачу.
Та тут вже і мер спохопився. На його сьогоднішню думку, палац може бути лише у власності громади, а не благодійних фондів. Тож наразі комплекс тихо стоїть, руйнується, туристу на територію зась, досить сфотографуватися біля брами з паркінгом.
Тим часом Марцінків зазіхнув і на третій поверх ратуші. Від мерії до господарського суду подали позов, щоб краєзнавчий музей, який давно розміщений в ратуші, віддав його під зал засідань. Музей таки утискають, бо в мера на ратушу свої плани.
Володимир Устинський пояснює: якщо місто отримає палац, в його корпусах створять комплекс з музеями роду Потоцьких і… Франка. Тоді туди якраз і переселили б краєзнавчий та художній музеї.
«Ратушу передали на баланс міста, бо область не мала грошей на реставрацію, а мерія не мала права вкладати кошти місцевого бюджету, – розповідає Устинський. – Нині є угода з краєзнавчим музеєм, і якщо його нема куди виселити, то він має бути там. Повноважень не має ні один, ні другий. Їх зіштовхнули чолом. У музейних фондах понад 100 тисяч експонатів, і немає куди то все перенести. Якби був палац Потоцьких, туди могли б перейти і краєзнавчий і Музей мистецтв прикарпаття. Чим ми кращі від комуністів? Костел – це церква, а ми забрали хрести й розмістили музей. На ратушу є багато ідей, а костел треба віддати людям – польській громаді».
Вікна, двері, жарти вбік
Володимир Устинський каже, що Франківськ може брати візитерів і старими кам’яницями, але…
«Місто – складний організм. Потрібно вміти поєднати минуле, сучасне та майбутнє. І це не завжди вдається, – говорить Устинський. – Найбільше спотворили місто пластикові вікна. Тепер реставрують – це теж добре, але вікна ми вже втратили. А ще у нас було місто веж, нині їх треба відновлювати. На філармонії була вежа, на синагозі німці чотири вежі підірвали. Поки що лише підприємець Мирослав Бойко обіцяє відбудувати вежу – на готелі «Дністер».
За двері взялася вже доволі відома в місті активістка Марія Козакевич, заснувала рух «Франківськ, який треба берегти». Відреставрували четверо дверей, ще двоє мають закінчити згодом. Її ініціативу підхопив і нардеп Олександр Шевченко, за гроші його фонду одні двері відреставрували, ще одні – на черзі.
А минулого тижня Руслан Марцінків вкотре згадав за нову атракцію для туристів – хрест тверезості. Вперше про нього заговорили на оперативній нараді у міського голови ще взимку. Ніби той хрест мав би зменшити пияцтво. Поки департамент архітектури всерйоз обирав місце і проект пам’ятного знака, а половина міста кепкувала в соцмережах, найзатятіші франківці жартома встановили хрест на клумбі Привокзальної площі.
Поліція і комунальники не наважилися забрати його з клумби, тим часом там уже з’явився вінок і два образи. Тож мер дав комунальникам вказівку до Дня незалежності облаштувати місце, бо, на його думку, хрест може стати туристичною принадою.
Володимир Устинський каже, ідея з хрестом – нормальна туристична тема.
«Мер не відкрив Америку і немає з чого жартувати, – говорить він. – У Криворівні пам’ятний знак тверезості поставив Іван Франко. У XVII-XIX столітті шинки були нашою проблемою…Але я проти цього місця, бо там стояли Сталін і Ленін. На цьому місці пасував би Олекса Довбуш. Це наша ідентичність, самобутність, символ свободи і радості життю. А хрест я би поставив біля церкви святого Іллі, яка недавно збудована, бо такі знаки наші предки ставили біля храмів».
Гостям – емоції
Нині туристів у місті відчутно побільшало. Якщо раніше Франківськ щороку отримував близько 100 тис. грн туристичного збору, то цього року очікують до 300 тис. грн. А туристичний збір – це лише 1 % грошей, які людина залишає в готелі. Крім того, є кав’ярні, ресторани, музеї, магазини. Тож у відділі туризму настрій оптимістичний. Володимир Устинський каже, що перспективи у міста є.
«Спочатку казали, що Франківськ – ворота в Карпати, а сьогодні ще гірше – ворота в «Буковель», – говорить начальник відділу туризму. – Але тенденція до збільшення туристів є. Після того, як відпав Крим, люди їдуть сюди більше, почав розвиватися діловий туризм – семінари, конференції. «Буковель», Яремче, Микуличин, Моршин возять туристів на екскурсії, вони тут обідають, вечеряють…».
Назар Сакаль, власник моршинської турфірми «Трембіта», каже, що екскурсії до Франківська в них організовує тільки його фірма, бо «конкуренти обирають лише прокатані маршрути».
«Кажуть, у Франківську немає що дивитися. А я люблю Франківськ і популярність на нього зростає, – говорить Сакаль. – Думаю, у цього міста є перспективи і з часом воно набере обороти. Бо Львів людям уже не такий цікавий, там усі були по кілька разів».
За словами Назара Сакаля, групу на 15 екскурсантів набирають не часто – раз на один-два тижні. Проводять у Франківську в середньому чотири години, ще три витрачають на дорогу в обидва боки.
Засновник і співвласник туристичного ресурсу Karpaty.ua Микола Семеген каже, що в першу чергу потрібно думати не про заробіток, а про комфорт і принади для гостей.
«Питати треба не мене, а тих, хто на вокзалі: чому вони не йдуть в місто, що б вони хотіли там побачити, – говорить Микола. – Я бачу Франківськ як відправну точку в Карпати, і від цього треба відштовхуватись. Треба думати, як подарувати гостям емоції, а не як заробити. Тоді гроші прийдуть самі».
Що почім
Нині екскурсія містом для групи коливається від 300 до 600 грн. Залежить від програми, тривалості й кількості людей. Телефони гідів можна отримати в туристично-інвестиційному центрі у приміщенні ратуші. Або ж знайти в мережі.
Хто хоче ознайомитися з Франківськом сам, то карта міста з трьома маршрутами зустрічає його на автобусній зупинці біля залізничного вокзалу. Маршрути облаштовані вказівниками, стрілочками, є й мобільний додаток.
Карту можна отримати безкоштовно у тому ж туристичному центрі. А за заставу – взяти в оренду п’ятимовний аудіогід на два маршрути: «Загадковий Івано-Франківськ» й «Івано-Франківськ для закоханих».
Крім того, впродовж літа – з 21 травня по 27 серпня – є безкоштовні екскурсії для всіх охочих. Вони традиційно розпочинаються щонеділі о 12.00 біля ратуші.
За словами Володимира Устинського, в 1998 році у Франківську було 12 турфірм, п’ять років тому – 96, а нині близько 60, бо частина «укрупнилася». І вони справляються з напливом туристів, який зростає.
Щороку в місті організовують понад 30 фестивалів, які приваблюють гостей чи не найбільше. «Свято ковалів» регулярно збирає шанувальників як мінімум з десятка країн, популярні гастрономічні фести: свято хліба, винограду, мармуляди. А ще є «Карпатський простір» і, звісно, Porto Franko. Тобто, все попереду.
Comments are closed.