Денис Євтушок – сержант у роті вогневої підтримки 109 батальйону 10 бригади «Едельвейс». У підрозділ він потрапив майже рік тому, наприкінці січня 2023 року, пише пресслужба батальйону.
Денис Євтушок народився у 2001 році у багатодітній сім’ї з Надвірнянського району Прикарпаття. У родині – сьомий син.
Раніше Денис відслужив строкову в зенітно-ракетних військах, звільнився у листопаді 2021 року. Та вже наступного року за власним бажанням мобілізувався до ЗСУ – боронити Україну від орди.
У січні 2023 підрозділ тримав оборону біля Соледару. У поповненні, з яким тоді прибув Денис Євтушок, були й досвідченіші воїни, які воювали ще в АТО/ООС. Але він добре показав себе вже під час першого бою. Тоді підрозділу вдалося стримати наступ багаточисельного та добре підготовленого ворога. Денис був єдиним, хто залишився неушкодженим, вміло нищив ворога, був відважним і стійким. Каже, той бій, в якому більшість його побратимів були важко поранені, запам’ятав надовго.
У кожному бою важко. Ідучи в бій, розумієш, що можуть бути втрати, – говорить сержант Денис Євтушок. – Але нестерпно боляче бачити, як на твоїх очах убивають товариша, і ти вже нічим не можеш йому допомогти. Таке важко пережити, це ще довго буде перед очима.
На початку травня 2023 року підрозділ направили на Бахмутський напрямок. Ворог там лютував, здавалось, гатив з усього що в нього було. Навіть тоді Денису не забракло витримки. Він тримався сам і підтримував побратимів.
Після цього бойового завдання командування присвоїло Денису військове звання молодшого сержанта, крім того, його перевели на посаду командира відділення.
Страх – абсолютно нормальна реакція, – говорить Денис. – Боятися – це нормально. Страх мобілізує тіло і психіку, щоб ми могли максимально швидко та ефективно діяти. Але іноді страх зашкалює, заважає критично мислити та адекватно діяти. Треба максимально зібратися з думками, опанувати страх, навчитися при цьому діяти ефективно. Так, можна боятися, але треба робити задумане й управляти своїм страхом.
У червні Денис Євтушок отримав поранення.
Та незважаючи на це, дуже швидко повернувся до строю та продовжує вдосконалювати свою військову майстерність. Крім того, він залишається тим самим чуйним та усміхненим хлопцем.
Я не віддам їм ані міліметра України, чого б мені це не вартувало. Треба ще докласти зусиль, щоб повністю очистити нашу українську домівку від окупанта, від цих клятих загарбників. Перемога залежить від кожного з нас, – каже Денис.
У вересні його нагородили медаллю Івано-Франківської обласної ради «Лицар бойового чину».
Читайте Полон не зламав: історія Галини Федишин, дівчини-морпіха з Прикарпаття
Comments are closed.