Благодійна організація «Дім Сірка» вкотре на роздоріжжі. Майже 200 собак, які нині знайшли прихисток у Загвізді, можуть знову опинитися на вулиці. Днями волонтерам повідомили, що територію, яку орендує «Дім Сірка», продали. Є ще одна – в Рибницькому лісництві. Та притулку поряд зі своїми оселями люди не хочуть, а от собак звозять
з усієї області.
200 хвостів
Знайомитися з волонтерами та їхніми вихованцями їдемо до Загвіздя. За високим парканом – купа дашків від вольєрів. Навісний замок на воротах відмикає Катерина Гуменюк. Вона разом зі ще двома волонтерами тут щодня. Годують, прибирають, доглядають…
Катя волонтерить у притулку з 2012-го, в лютому минулого року навіть залишила роботу вчителя іноземних мов у школі, щоб увесь час присвятити собакам.
Разом з нею прибігають Маруся і Дуринда.
«Маруся жила в горах, на базі з двома цуциками, по ній видно, що собака домашня, – розповідає Катерина. – Власники вивозили її в ліс, та вона з цуциками приходила назад. А потім подзвонили, щоб ми їх забрали. Одне цуценя ми вже віддали. А Дуринда – по ній і так видно, чому так кличуть».
Ще кілька собак бігають територією, решта – по вольєрах. Разом у 45 клітках їх 200 псів: де немає агресивного лідера, то може бути й по чотири-п’ять, а є й такі, що як більше двох, то будуть сваритися, пояснює Катя.
Приймати собак тут вже не мають як. Але люди все одно підкидають під ворота, тому доводиться забирати. За словами Каті, звозять з усього Прикарпаття. Також «Дім Сірка» співпрацює з КП «Полігон» і патрульними. Виловлених агресивних собак везуть сюди. Як і тих, що забрали у недобросовісних власників.
Волонтерка скаржиться, що значна частина псів – від базарників. «Люди віддають їм цуциків за 50 грн. Якщо воно товарного вигляду – продають, а як ні, то просто викидають, – пояснює Катя і показує на клітку з двома песенятами. – Ці були тритижневі, їх треба було годувати щогодини, тому викинули одразу – в кінці дня. У них вже й точка є: на Тичини в двориках, де ветеринарна аптека. Поліція привезла сюди, довелося брати малих додому, годувати через шприц, поки підросли. Тепер можна і тут вже тримати».
Трохи далі – цілий виводок цуциків у збитому ящику – в ньому вони житимуть майже місяць, поки пройдуть карантин і вакцинацію.
«У нас ніхто не народжується – усі собаки стерилізовані. Цих привезла жінка з Солотвина, – говорить Катя Гуменюк. – Ми їй допомагали, бо має купу котів у приватному будинку, привозили ветеринара. А вона залишила цуциків і поїхала. Цуцики – це найгірше, бо в них буває парвовірусний ентерит. Його лікування дуже дороге».
Це одна з причин шалених боргів притулку у ветклініках. Один день лікування може сягати 1500 грн.
Ще двох «дівчат», які нині проходять карантин в іншій клітці, привезли патрульні. «Два тижні чоловіки напідпитку тягалися з цими цуциками по автостанції на Пасічній – просили на них гроші, – розповідає Катя. – Цуценят не поїли, не годували. Одна жінка подзвонила в поліцію, ті приїхали, відібрали й привезли до нас. І таких випадків – купа».
[supsystic-slider id=590 position=”center”]
Поки розмовляємо, волонтер Володимир Сісяк розносить по вольєрах кістки, їх якраз привезли машиною. Катя додає, щоб прогодувати собак, на день потрібно майже 1500 грн.
«Того, що переказують люди, вистачає лише на лікування, – каже вона. – А сам притулок утримуємо за рахунок меценатів. Дуже допомагає пан Войтек із Польщі. Він сам нас знайшов. Родом звідси. Ми з ним вже понад два роки співпрацюємо – бачить, куди гроші йдуть, тому допомагає».
Повсюди на подвір’ї лежать пластикові бочки. Катя пояснює, що в притулку немає води, тому щодня доводиться набирати і привозити по 400 літрів: «Тут була вода, навіть краник є. Але через ремонтні роботи вона зникла. Тепер не можуть знайти трубу».
Аби не спалили
У Загвізді «Дім Сірка» орендує під притулок 50 соток. Днями власник землі повідомив, що хоче продати землю за 30 тисяч доларів. «Він сказав, що вже є покупець, і ділянка продається. Чи він нас хоче змусити її перекупити, чи дійсно є покупець, ми не знаємо, але таких грошей у нас точно нема», – пояснює Катя.
До найближчої хати – 300 метрів, але місцеві ставляться до притулку вороже – такого сусідства не хочуть.
«Сільський голова каже, що кожен день отримує скарги на те, що собаки бігають селом, – розповідає Катя Гуменюк. – Але то не наші. У Загвізді є свої вуличні пси. Їх багато. Частину з них ми простерилізували. Якщо у собаки бирка, то це ще не означає, що вона наша. Це значить, ми її спіймали, простерилізували, провакцинували від сказу і відпустили.
[supsystic-slider id=591 position=”center”]
Було, що жінку покусала собака, то ми просили ловців, аби її піймали. Потім після віварію її привезуть до нас. Тому від притулку селові ще й може бути й користь».
У квітні «Дому Сірка» виділили 40 соток у Рибницькому лісгоспі. Тож їм теоретично є куди йти, але там теж ніхто не хоче мати під боком собачий притулок. Волонтери бояться, що коли переїдуть із Загвіздя, то залишаться ні з чим, бо в Рибне їх можуть просто не пустити.
Крім того, на переїзд піде як мінімум тиждень і купа ресурсів. Починати хочуть з високого надійного паркана.
«На Рибне маємо всі папери, але перебиратися, щоб нас там спалили, – не варіант, – говорить Катя. – Ми пробували заїжджати туди і розгортати територію під паркан. Нас не пустили селяни з технікою, з тракторами. Хоча Підлісся просто межує з Рибним, це навіть не їхня територія. Нам потрібна серйозна охорона, щоб притулок не спалили. Щоб там камери стояли, і хлопці зі зброєю були».
Курс на Рибне
Сільский голова Підлісся Наталія Бойко конфлікт заперечує, каже, територія в Рибницькому лісництві не належить до її села. Та на 30 липня, за зверненням «Дому Сірка», скликає в Підліссі громадські слухання про новий притулок у Рибному.
«Я на неділю роблю схід, – говорить Наталія Бойко. – Нехай доводять людям, що вони хочуть. Ніякого конфлікту в нас не було. Хіба що якісь лісники виходили. Але в нас люди можуть бути проти, бо там, де має бути притулок, йде дорога, якою проходить хресна хода, там є джерельна водичка, капличка поряд, а трохи далі в лісі поховані воїни УПА. Але це не тільки моє село. На цю хресну дорогу йде і Загвіздя, і Рибне. Ця територія поза межами населеного пункту. Це все, що я можу сказати».
Керівник благодійної організації «Дім Сірка» Наталя Когут каже, що без підтримки голови Івано-Франківської ОДА Олега Гончарука і місцевих депутатів на слухання йти немає змісту.
Наталя додає, що у вівторок, 25 липня, під час зустрічі з міським головою Івано-Франківська їй вдалося домовитися про охорону нової території для притулку в Рибному. Руслан Марцінків пообіцяв відправити туди працівників Муніципальної варти.
«Марцінків обіцяв дати з понеділка варту, але ми все одно йдемо під «Білий дім» на мирну акцію. А з понеділка ми мали б уже починати роботи з переїзду, – говорить Наталя Когут. – Нам треба достукатися до ОДА, щоб вплинути на Підлісся та на їхніх депутатів. Без їхньої підтримки ми не впораємося».
