Те, що в Івано-Франківську набирає популярності велорух, уже видно без біноклю. Для його розвитку та популяризації здорового способу життя міська рада прийняла відповідну програму на 2015-2020 роки. Основна її мета — створення в місті комфортної та безпечної веломережі, яка б з’єднувала всі мікрорайони з центром. За задумом організаторів, у 2020 році 15% франківців мають пересуватися роверами.
Окрема смуга — як аеродром
«Програма передбачає створення у місті велошляхів загальною протяжністю 102,02 км, — каже Михайло Смушак, директор департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою. — Вартість проектних робіт становить 3,601 млн грн, вартість їх будівництва — 36,241 млн грн. Задум мали втілювати в життя у три етапи, але, як то завжди буває, виникла проблема з фінансуванням».
За словами Смушака, перший етап передбачав облаштування п’яти велодоріжок за маршрутами: по вул. Галицькій (від АС-2 до площі Ринок), по Набережній імені Стефаника (роботи мали виконуватися за кошти, передбачені на ремонт вулиці), по вул. Надрічній, по вул. Тарнавського – Василіянок – Північний Бульвар та по вул. Мазепи. Протяжність маршрутів — 25 км, їх мали б розробити до кінця 2016 року. Орієнтовна вартість проектних робіт становить 1,292 млн грн, вартість будівництва — 14,133 млн грн.
«Та ми пішли іншим шляхом, — розповідає Назар Рогів, начальник управління інфраструктурної політики. — Будівництво велодоріжки на Набережній призупинили через брак коштів, натомість були гроші для Галицької. Тому вирішили будувати не лише велодоріжку, а й повністю реконструювати тротуар. Адже розуміємо, що коли велодоріжка брукована, а пішохідна зона — в ямах на старому асфальті, то всі перейдуть туди, де зручніше».
Для оптимізації роботи Назар Рогів разом із заступником начальника відділу дорожньої інфраструктури Мирославом Федорківим заснували громадську ініціативу «Вело-Франківськ».
«Наше місто — коротких шляхів, — упевнений Федорків. — Воно створене для того, щоб бути велосипедним. Щодня сотні мешканців Каскаду, Пасічної, Баму добираються на роботу. То чому б їм не пересісти на екологічно чистий транспорт?».
Перша у місті офіційна велодоріжка з’явилася на вулиці Шевченка — комунальники червоною бруківкою виклали окрему смугу. Поліція боролась з водіями, які залишали там свої автівки, велосипедисти нарікали на пішоходів. Зараз смуга ще є, але офіційно вона вже нічого не означає.
«Ми від початку були проти такої організації руху, — говорить нині Назар Рогів. — Окремі велосмуги там, де ходять люди, — це як аеродром, бо роверист може розігнатись. Вивчаючи закордонний досвід, зрозуміли, що вулицю Шевченка найкраще зробити спільною зоною — велосипедисти не будуть їхати на швидкості, а пішоходи стануть уважнішими».
Схожа доля чекає і «стометрівку». Зараз ця зона є пішохідною, тому, згідно з правилами дорожнього руху, любителі покрутити педалі мали б злазити з сідла та йти поруч із велосипедом. Щоб запобігти травматизму, влада вирішила: зони для велосипедів там не буде.
Тільки для вело
Після невдалого експерименту на Шевченка, велодоріжку зробили на Тичини. Та користуватися нею уміють не всі.
«Смуга для руху велосипедів на Тичини є контрсмугою, — пояснює Віталій Царьов, начальник сектору безпеки дорожнього руху патрульної поліції. — Оскільки рух там односторонній, то їхати до центру на велосипеді треба справа, у загальному потоці. А вже з центру повертатись можна «проти шерсті» — по велодоріжці».
Активісти «Вело-Франківська» пояснюють: така організація руху покликана популяризувати ровер. Мешканці мають відчути, що на роботу й додому на велосипеді вони доїдуть напряму і швидше, ніж на авто чи маршруткою.
Ще одним непоганим прикладом позитивної пропаганди Мирослав Федорків називає контрсмугу на вулиці Франка. До слова, саме її у поліції звуть зразковою — і розмітка якісна, і знаки відповідні встановлені.
А от на Галицькій велодоріжки побудували на тротуарі, поруч із зоною для пішоходів.
«Людям важко звикнути, що у них забрали частину тротуару, — каже Назар Рогів. — Та всі чомусь забули, як тротуар виглядав рік тому — на ньому паркували автівки. Нам треба звикнути, що ось тут ми ходимо, а тут їздять велосипедисти».
Проте є і невдоволені. У соцмережі активісти вказують, що пішоходи, які чекають на маршрутку, змушені перетинати велосмугу. Мирослав Федорків пояснює: у таких місцях будуть пішохідні переходи.
До слова, роверисти мають кілька варіантів руху — справа по дорозі (смуги для руху велосипедів) або по відокремлених чи спарених велодоріжках. Приклад відокремлених — на вулиці Довженка. Така схема руху мінімізує можливість зіткнення пішоходів з любителями поганяти «з вітерком».
Згідно зі схемою велосипедної мережі міста, велосмуги чи велодоріжки передбачені не на всіх вулицях. Для безпеки велосипедистів у Франківську на другорядних вулицях можуть запровадити обмеження швидкості автомобілів до 30 км/год. Для цього планують облаштувати підвищені пішохідні переходи та встановити «лежачі поліцейські».
Всі велодоріжки в Івано-Франківську — законні. Вони прописані в оновленій схемі дорожнього руху, яка вже затверджена. Та є проблема — відсутність дорожніх знаків, які мають пріоритет над розміткою.
«Скоро ми цю проблему вирішимо, — запевняє Олег Ганчак, начальник управління транспорту і зв’язку міськвиконкому. — Справа у тому, що ми проводили тендерні процедури, а це тривалий процес. Тендер виграла київська фірма, то тепер вона нам поставляє нові якісні дорожні знаки».
За словами Ганчака, до 2020 року в Івано-Франківську велодоріжки мають з’явитися на таких вулицях: Вовчинецькій, Івасюка, Незалежності, Коновальця (від кільця до моста через Бистрицю Надвірнянську), Бандери, Івана Павла ІІ, Лепкого, Гаркуші, Привокзальній, Кармелюка, Ленкавського (від Кармелюка до Левицького), Левицького, Короля Данила, Петлюри, Довженка, Дорошенка, Ребета – Макуха – Микитинецькій, Юності, Хмельницького, Хоткевича, Миколайчука, Стуса, Мельника, Сахарова (від Мельника до Бандери), Чорновола (від Національної Гвардії до кільця), Національної Гвардії, Коновальця (від кільця до Тудора), Деповській, Галицькій (від Хіміків до Калуського шосе), Хіміків та Целевича. Звісно, за умови своєчасного та достатнього фінансування.
Громадський активіст Віктор Загреба, який щодня користується велосипедом, задоволений якістю велодоріжок у місті.
«Приємно, що у Франківську розвивають інфраструктуру для роверистів, — каже Загреба. — Збільшення кількості доріжок сприятиме безпеці руху. Можливо, завдяки цьому люди пересядуть на двоколісний транспорт. Бо ж є такі, що може б їхали, та рухатись на велосипеді в одному потоці з автомобілями їм страшно».
Загалом, активісти прагнуть вирівняти транспортну систему міста, даючи пріоритет роверистам і громадському транспорту, а не приватним автівкам. Для цього можуть з’явитись і пункти прокату велосипедів. Та лише тоді, коли буде достатній попит.
Цикл статей з популяризації велоруху в Івано-Франківську підготовлено «Теплим Веломістом» та редакцією «Репортер». Далі буде…
