Олексій Середа — головний сержант, технік однієї з систем навігації 114 бригади тактичної авіації на позивний «Панда».
Його основне завдання — забезпечення точного і безпечного функціонування навігаційної системи для бойових вильотів авіації, розповідають у 114 бригаді тактичної авіації.
У середині 2024 року, за плановою ротацією, мене відрядили до Харківського Національного університету Повітряних Сил для виконання бойових завдань у складі зведеного батальйону «Материк», – розповідає Олексій. – Ми тримали оборону на Вовчанському напрямку, зокрема в населеному пункті Стариця, Харківської області. Я виконував обовʼязки командира відділення. В моєму підпорядкуванні були справжні професіонали, і під час кожного бою ми діяли злагоджено, як єдиний механізм.
30 вересня Олексій Середа був на бойовому завданні на спостережному пункті у селі Стариця. О 08:43 військові отримали повідомлення, що до нас проривається ворожа штурмова група. Старший на позиції відразу наказав: «Готуватися до бою!». Бійці зайняли вогневі точки і були готові до зустрічі з противником.
О 14:30 ми почули голоси ворожої піхоти. Після того, як ми побачили противника, відкрили вогонь. Бій був запеклим, але ми мали підтримку ударних безпілотників від сусідніх підрозділів. Ворог був змушений сховатися в підвалі сусіднього будинку. Завдяки підтримці операторів дронів ми дізналися, де саме сховалася ворожа піхота. Тому вирішили підійти до підвалу та закидати його гранатами, – розповідає військовий.
Після застосування великої кількості гранат бійці 114 бригади вирішили запропонувати ворогу здатися. Через кілька хвилин 11 ворожих солдатів без зброї вийшли з підвалу і здалися в полон.
Ми були в шоці — нас було лише четверо, а їх цілих 11! Це було неймовірно, – каже Олексій. – Але на цьому наші «пригоди» не закінчилися. Коли ми вже конвоювали полонених, на нас напали ворожі дрони. Вони скинули боєприпаси, і я отримав поранення в ліве передпліччя. Але від адреналіну сильного болю я не відчував, тож продовжував зв’язувати полонених. Було боляче, але емоції переважали будь-яку біль.
Бійці дочекалися резервної групи, яка забрала полонених, і Олексія евакуювали з позиції на більш безпечне місце. Ввечері він уже був у військовому госпіталі. Після лікування повернувся до служби.
Читайте: Умови – майже бойові. Як інструктори «9 Line» проводять вишколи для військових
Я не вважаю себе героєм, — каже Олексій. — Я просто виконую свій обов’язок, як і всі мої побратими. Ми стали на захист своєї країни та захищаємо свої сімʼї, щоб наші діти не знали що таке війна.
