Кожен із батьків погодиться, що жодні гроші не варті того, щоб твоя дитина верталася додому у сльозах, бо на неї накричав дядько в автобусі. На жаль, такі випадки не поодинокі, бо деякі франківські водії на свій лад тлумачать рішення міської влади про безкоштовний проїзд школярів. Що ж робити, аби діти не отримували психологічних травм, а у водіїв прокинулася совість?
Ціна дитячих сліз
«Це було в суботу, 19 березня, моя донька верталася з навчання. У школі №11 — шестиденка. Дитина зайшла у маршрутку, показала учнівський, а водій став кричати, аби платила, бо нині субота, — скаржиться пан Ігор, мешканець Івано-Франківська. — За неї заступилася якась жіночка, тож водій ніби заспокоївся. Але невдовзі вона вийшла з маршрутки і він знову став чіплятися до дитини. Решта пасажирів мовчки спостерігали. Донька заплатила, додому повернулася у сльозах, ми довго не могли її заспокоїти».
На жаль, відколи у місті запровадили безкоштовний проїзд для учнів, відтоді схожі історії і з’являються регулярно. Кожна, звісно, має свої нюанси — то водій по-своєму інтерпретує рішення виконкому щодо часу пільгового проїзду, то учень забув учнівський квиток, а чи і справді їде трохи пізніше відведеного часу. Та як не крути, кожному з батьків болить, коли їхню дитину ображають. Самі ж діти — найбеззахисніші з усіх пільговиків, і п’ятихвилинний інцидент, про який водій забуде через хвилину, у них може відкластися комплексом на все життя.
Як пояснює Оксана Хомин, методист обласного центрі практичної психології і соціальної роботи інституту післядипломної педагогічної освіти, в такому випадку дитина переживає стрес.
«Як правило, водій звертається до неї підвищеним тоном чи навіть з криком і це її лякає, це — раз, — каже психолог. — По-друге, дитина переживає почуття образи, вона не розуміє, чому їй не можна їхати, якщо вона має учнівський і знає, що має на це право. Якщо у дитини сильніша нервова система, вона може переживати почуття гніву, таким дітям справитися з травмою легше. Але якщо вона психологічно слабша, можуть бути сльози, інші гострі реакції на стрес, коли дитина у стані ступору не може нічого відповісти водієві, пояснити ситуацію».
У майбутньому ці травми можуть мати навіть негативні наслідки на рівні психосоматики, запевняє Хомин, різні невротичні реакції, для прикладу, коли дитина хвилюється і в неї з’являються якісь нав’язливі рухи — кусати нігті, похрустувати пальцями і т.д.
І найгірше, коли дорослі пасажири маршрутки просто мовчки за цим спостерігають. Бо коли хтось заступається, це дає дитині можливість трошки прийти до себе, заспокоїтися.
«Байдуже середовище ще більше напружує, — каже психолог. — Дитині стає соромно і це травматично. Якщо ця травма не пролікована, то неприємні переживання, пов’язані з громадським транспортом, можуть зберегтися на все життя».
Водії та негативна ініціатива
Безкоштовний проїзд для учнів — це одна з передвиборчих обіцянок теперішнього міського голови Руслана Марцінківа. І вже 29 грудня минулого року міськвиконком прийняв відповідне рішення. Згідно з ним, «пільговий проїзд учнів у міському пасажирському транспорті загального користування діє за наявності учнівського квитка щоденно з 7:00 до 19:00 год., за винятком вихідних, святкових днів і канікул». Звісно, для сімейних бюджетів, це плюс, але завжди лишається людський фактор у вигляді водія, який просто хоче заробити.
Тепер про нюанси. Як пояснює керівник міського управління транспорту і зв’язку Олег Ганчак, мова іде саме про дні навчання. Так, для прикладу, коли наприкінці зими діти по суботах відпрацьовували карантин, то з управління освіти їм прийшов про це лист, вони вже зі свого боку підготували перевізникам роз’яснення. Те саме про школи-шестиденки. У Франківську є три такі — №1, №11 та Українська гімназія №1 — і водії знають: якщо в учнівському написаний якийсь із цих закладів, дитина і в суботу може їхати безплатно.
Що робити, якщо дитину образили? Писати скаргу в управління транспорту. Ганчак запевняє, там на це реагують дуже серйозно.
«Ми обов’язково викликаємо перевізника, якщо є порушення, він отримує попередження і має виправити ситуацію, дуже часто перевізники самі дзвонять до батьків і просять пробачення, — пояснює він. — Якщо порушення повторне в того ж водія, правда, у нас таких випадків не було, там уже серйозніше — догани, зняття коштів і т.д.».
В управлінні кажуть, що є добра співпраця з перевізниками — наради, консультації. Апелюють до батьківських почуттів і моралі водіїв. Бо й справді є ситуації, коли, якщо брати по всій букві закону, учень не має права їхати безкоштовно. От, недавно був інцидент з хлопчиком, який їхав о 19:40, а нерідко буває, що діти забувають учнівські.
«Проводимо бесіди, аби вони м’якше з ними спілкувалися, бо грубий тон може просто налякати дитину, можна ж поставитися з розумінням, аби не закладати в дитині комплекси», — додає Ганчак.
До слова, в управлінні кажуть, що зрушення таки є і скарг на інциденти з дітьми поменшало. Якщо у лютому їх було 12, то за березень — лише три.
Ще тут рекомендують, знайти хоч одного свідка.
«Я не хочу виглядати бюрократом і знаю, що дитина в такому випадку обманювати не буде, — каже Ганчак. — Але зі свідком юридично легше довести порушення».
І в цьому контексті мають ще велику надію на двосторонні відеореєстратори. Кажуть, дотискають перевізників, аби, врешті, встановили такі у кожній маршрутці. Зараз проводять рейди — немає, значить складають акт.
«Є один перевізник, який встановив їх на всіх своїх маршрутках і протягом місяця по ньому немає жодного зауваження. Це дисциплінує, — говорить Олег Ганчак. — А сам запис є доказом».
Голова франківської асоціації перевізників Володимир Сохан зі свого боку запевняє: всі водії проходять інструктаж, тобто знають, що в їхніх обов’язках, якщо є скарга — сувора догана, ще одна — звільнення з роботи.
«У нас зараз із цим дуже строго, — запевняє Сохан. — Але власник не може передбачити, як поведе себе водій в тому чи іншому випадку. Коли влаштовуються на роботу, то всі такі — хоч за образ клади, а коли виїжджає на маршрут, то вже може проявити якусь свою негативну ініціативу».
Батьки повинні заступитися
Дорослі, які стають свідками такого інциденту, мусять заступитися за дитину. І якщо водій не реагує, можна навіть набрати «102». У патрульній поліції нам підтвердили — звісно, на виклик виїдуть. Якщо в учня при собі є квиток і він їду у відведений час, зафіксують факт порушення і проведуть профілактичну бесіду з водієм. Навряд чи після цього він ще наважиться на такі вибрики.
Ще важливішу роль тут відіграють батьки. Вони обов’язково повинні підтримати дитину.
«Якщо вона плаче, дайте їй виплакатися, — радить психолог Оксана Хомин. — Потім уже розпитуйте. Не треба казати, а чого ти не зробив так і так, не можна звинувачувати».
Так само дитина має знати, що батьки не спустять ситуацію — підуть до преси, у відділ транспорту, чи до того ж водія. Вона має розуміти, що її права захистять. І якщо люди у транспорті поставилися до цього байдуже, то у неї завжди є батьки…
І наостанок таке запитання — невже франківські водії та пасажири в основному бездітні?
Comments are closed.