Криївки наших днів

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Новобранці 4 запасного батальйону Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор» наслідують повстанців УПА. У лісі, без зв’язку зі світом, у режимі виживання проходить вишкіл бійців. Місце тренувань – колишній табір сотні «Орли» УПА Осова поляна, що на Рогатинщині. Аби повністю відчути атмосферу тих часів, бійці відновлюють і повстанські криївки.

Зимувати новобранці 4 запасного батальйону ДУК планують в криївках

За колючим дротом

Село Воронів. Лише в’їхали, зліва напис – «Місце таборування сотень УПА». До Осової поляни – 4 км. Дорога наїжджена, але інакше як позашляховиком тут не проїдеш. З обох боків – ліс.

Заздалегідь сигналимо, аби знали, що свої. При в’їзді у табір – боєць: автомат, бронежилет, балаклава. За ним ворота із дерева та колючого дроту. У таборі десь з десяток чоловіків, бо нині неділя – всі роз’їхалися по домівках. Загалом у батальйоні близько 300 бійців.

З намету виходить комендант батальйону, позивний – друг Коваль.

«У нас тут побратимство, ми всі друзі», – тільки й встиг він сказати, як поляною розкотилося гучне «Увага!». Виявляється, це так охорона попереджає – хтось наближається.

То приїхав головний дитячий хірург Івано-Франківської області. Де зв’язок з Правим сектором? Справа в тому, що Михайло Глаголич з 1999 року є членом громадської організації «Тризуб». А 90 % ПС, каже хірург, це колишні тризубівці. Він проводить медпідготовку бійців. Буває тут у вихідні, бо в будні тримає робота у Франківську.

Оглядаємось навколо. Зразу при вході – символічна могила, під нею – пам’ятна стела. Зробили це все ще у 1992 році, з нагоди святкування 50-річчя УПА. Поряд кап­личка. Видно, що заходять сюди часто, бо натоптано. На стіні у рамці схема табору сотні «Орли». «То один із повстанців ще у 90-х розказав, як ту все було, – каже комендант батальйону, – от ми й намагаємося відновити історичну пам’ятку, але будемо все робити вже з вимогами часу».

Як то було…

А в 1940-х усе було так: кілька криївок для проживання повстанців і ряд господарських будівель – склад для зберігання харчів, зброї, санітарний пункт, навіть конюшня.

«Криївки були досить великі, – каже директор музею визвольної боротьби імені Бандери Ярослав Коретчук, – бо на цій поляні розташовувався повстанський підрозділ чисельністю понад 130 вояків. І в одній криївці жили 20-30 повстанців. Десь 5 на 5 м, 1,5-1,7 м заввишки».

Охорона табору - боєць Соловейко

Зсередини криївку оббивали деревом, зверху засипали землею. Входом служив кущ, під ним – люк.

«На Осовій поляні криївки були під тонким шаром ґрунту, – розповідає Коретчук. – Тому що у 43-44 роках тут перебувала ще німецька адміністрація, у повіті було кілька німців і вони не могли чинити спротив повстанцям. Тому вояки УПА не дуже й переймалися своєю безпекою».

А після 1944 року повстанці залишають табір і лише час від часу сюди навідуються, аби не потрапити в руки НКВД.

Наліво підеш – Київстар

На поляні заготовлені бруси.

«Це модрина, хвойне дерево, – каже комендант, – має червону кору і в ній багато смоли. Не пропускає вологу, тверде, як дуб».

Йдемо в яр, до криївки. Зліва височенний пагорб, вгору – метрів 35.

«Яр глушить будь-який звук, – говорить Коваль. – Наверху вже ніхто не почує, про що ми тут говоримо. І навіть якби тут пролунав постріл, то за метрів 300-400 в лісі його б уже теж не було чути».

Табір надійно охороняється

І зв’язку тут нема, мобільні не працюють. Такий собі режим мовчання.

«Зараз час високих технологій, – каже комендант, – і багатьом фізичне навантаження перенести легше, ніж відсутність зв’язку». Хоча й це тут можна знайти: піднімаєшся на той же пагорб, за ним ще підйом у 2 км углиб лісу. Там зв’язок є. Хлопці жартують: «Наліво підеш – Київстар знайдеш, направо – МТС».

Візитка Яроша на прощання

Ось і криївка. У 90-х її вже відновлювали, але потім вона засипалась.

«Тут була яма, ніяких контурів, просто яма глибиною з метр, – згадує Коваль. – Ми тут усе розчистили, бо було купа листя, гілок. Відміряли контури. Плануємо, аби в криївці могли розміститися чоловік 25».

Поки тут глиняні стіни ще не оббиті деревом. Копати важко, зізнаються хлопці, земля тверда, як камінь. Над головою по периметру натягнута нитка – це мітка, там має бути стеля. 2,30 м – аби помістилися двоярусні ліжка. Поставлять буржуйку, зроб­лять вентиляцію. До зими мають встигнути, адже зимувати батальйон планує саме тут. Кажуть, інакше не зможуть збагнути дух тодішнього повстання.

Навпроти криївки – міст.

«Він має стратегічну роль, – каже комендант батальйону, – в разі чого можна буде швидко перебігти яр. Навесні яр наповнюється водою і так просто його не перестрибнути. Тому цей міст для відходу. Ніхто не знає, що то буде».

Далі Коваль показує майбутній бункер. Тут уже працював екскаватор. Каже, це буде надійний захист у разі повітряної атаки. Дивно – батальйон ніби готується до війни на Прикарпатті.

«Ще в березні цього року я б і сам з цього дивувався, – каже комендант. – А зараз це потреба часу. До того ж навколишні райони не мають жодної військової частини. Тут люди беззахисні».

Поки криївка не готова, живуть у наметах. Всередині тепло. На буржуйці у великому казані готується картопля. Боєць з позивним Калина показує, як тут облаштувався.

«У мене тут вже як хата, – говорить хлопець, – от наклеїв собі плакати. Спершу було не дуже комфортно, але потім звик». Витягує з рюкзака грубу книжку, показує, що читає, – Василь Іванишин, «Українська ідея».

Калина хоче скоріше відновити криївку, аби жити як повстанці.

«Я за цим і приїхав, – каже новобранець, – але якщо треба буде на схід, то готовий і туди». Наближається ротація – хлопці в очікуванні.

Наприкінці боєць Калина дає візитку Яроша. Каже, така традиція – кожному журналісту по візитці.

Виїжджаємо з табору. Тільки зараз за огорожею помічаємо кількох бійців. Вони риють окопи…

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

749681304_1569330224702427_4070920924420834762_n
d33f81880d34e476
750758212_28142393235367223_7820001138515104377_n
ОСТАННІ НОВИНИ
749681304_1569330224702427_4070920924420834762_n
Помер старший сержант з Галицької громади Ярослав Костишин
751871140_1917897112234929_7476888076523244415_n
Грози та похолодання: синоптики дали прогноз погоди на понеділок
753164304_1766055171082326_6024445337616026501_n
Музей писанкового розпису з Коломиї отримав грант на пересувну виставку з 700 експонатів
748955094_1332650862357607_8138213754760246263_n
На Косівщині турист травмувався біля водоспаду Терношорський Гук
749208073_2795988670775699_2988056124081950968_n
Судинний хірург з Франківська Ростислав Сабадош став фіналістом конкурсу Орден Святого Пантелеймона
749084853_1039499058599500_4789725726530160145_n
Чекають і вірять: у Лисецькій громаді освятили Алею Віри і Надії
744955561-1332501159039244-8434961182406588161-n
Травмував ногу біля Несамовитого: рятувальники Прикарпаття допомогли чоловікові в горах
d33f81880d34e476
росія атакувала Київ балістичними ракетами: одна людина загинула
750758212_28142393235367223_7820001138515104377_n
Ситуація на фронті: за добу відбулося майже 280 боєзіткнень
На війні загинув прикарпатець Михайло Когут
Прикарпаття втратило військових Миколу Романишина і Петра Козарука
отиопич
Франківець Олег Отиопич за пів року опанував протез, щоб не бути тягарем для сім’ї
лікар терапевт мови
Наступного тижня прикарпатців знову кличуть на "Дні здоров'я"
Прокрутка до верху