До повномасштабного вторгнення Андрій Лукашевич працював архітектором-дизайнером. Мав власну студію, де працював в задоволення вже 20 років. Нині він – начальник групи сил підтримки 102 бригади ТрО.
Про військового розповідають у відео 102 бригади ТрО.
Ми займаємось мінуванням, розмінуванням і облаштуванням бліндажів, траншей, окопів, – розповідає Лукашевич. – Коли приїжджаєш на нову ділянку оборони є ситуації, коли потрібно прикрити танконебезпечні напрямки, наступ піхоти. Для цього є різні варіанти – протитанкові міни, протипіхотні. Розтяжок не ставимо, дотримуючись Женевської Конвенції, завжди міни в нас в керованому варіанті з електропідривачем.
Свою роботу на фронті Андрій Лукашевич порівнює, як гру в шахи. Адже треба думати як противник й аналізувати рельєф, аналізувати їхню зброю. Враховувати час доби, погодні умови.
Читайте також: «Хлопці не вічні і треба готуватися», – командир мінометників зі 102 бригади ТрО про мобілізацію
За два роки на війні я побачив, що армія – це не є щось страшне, – каже військовий. – Тут завжди є багато чого навчитися і воювати не є так страшно. Я багато чую від молоді, що «вони не народжені для війни», «я не вмію», «я не знаю». Тут є великий досвід. Коли до нас приходять молоді люди ми завжди їх підтримуємо, вчимо, надаємо правильні напрямки руху.
В Україні для військових чужих людей не буває, – говорить Лукашевич. – Ми переживаємо за всіх кожне село куди б не приїхали для нас воно стає своїм рідним і люди так само ніби і чужі, але все одно свої. Прагнемо їх захищати
