Восени ВО «Свобода» здобула на Прикарпатті найбільше мандатів у міську та обласну ради. І якщо кількість депутатів в облраді порівняно з іншими партіями не вражала, то в Івано-Франківській міській – просто більшість, 34 із 60. Ось, здавалося б, і карти в руки, можна все зробити та всім довести. Тож чим відзначилася «Свобода» у міськраді за півроку?
 Єдине, що точно зробила «Свобода» за півроку при владі, це примусила з собою рахуватись |
Перемога свободівців стала для всіх несподіванкою. Навіть для них самих. Але місцеві вибори – це лише репетиція перед парламентськими. Електорат – річ нестабільна, особливо західноукраїнський, проґавити шанс дуже легко. Головним завданням «Свободи» стало не так примножити, як втримати свого виборця. А зробити це при владі доволі непросто. Шляхів, як завжди, два – або виконувати те, що обіцяв перед виборами, або рятуватись піаром.
З обіцянками важко. Особливо, якщо несвідомо проголошувати нездійсненне. Наприклад, коли кандидат у мери Руслан Марцінків переконував іванофранківців, що начальників жеків треба обирати голосуванням, то хтось ще міг у це повірити. Нині ж, коли «Свобода» навіть не піднімала це питання в порядку денному, бо закон до таких речей не пристосований, виникає запитання: скільки ще було обіцянок, які ніхто не збирався виконувати? Хоча, обіцяли всі й багато, але ж не всі виграли вибори…
Півроку тому міський голова Віктор Анушкевичус вдало спекульнув: якщо «Свобода» готова на всі 100% брати відповідальність на себе, то хай формує виконком і працює. А виглядало, що вони були б готові років так через десять. Проте, позаяк до парламентських виборів залишалося тільки два роки, то свободівці знайшли вихід – вони віддали мерові й дотичним до нього людям половину виконкому. Мовляв, хочуть ділитися як владою, так і відповідальністю. Тепер критикують, перевіряють, претендують, ставлять крапки над «і».
Депутати міськради добре показали себе на звільненні директора КП «Водоекотехпром» Романа Шестопалова. Спершу викликали його на сесію стосовно дозволу на кредит для підприємства. Показали всім: Шестопалов поняття не має, що робиться на «Водоекотехпромі». Далі – визнали його роботу незадовільною та, ледь не погрожуючи мерові імпічментом, таки добилися звільнення керівника водоканалу. Усі ці кроки підтримувалися прес-конференціями під гаслом «мер поганий – ми хороші».
Незадовільною визнали депутати і роботу міського голови. За кілька місяців вони встигли перевірити всі комунальні підприємства, а тому знали, чим штрикати. Вимагали реформ. Примусили франківських комунальників написати програму реформування ЖКГ і проголосували за неї. Справа – за виконанням.
Голосування свободівців – окрема тема. Вони називають його синхронним. Для цього голові фракції Роману Онуфріїву треба бути у полі зору всіх «підлеглих». Аби половина юних, за віком або досвідом (чи два в одному), депутатів часом не помилились.
Майже випадкові люди, які стали депутатами міськради завдяки фатуму чи то пак свободівському кадровому голоду, спочатку отримали статус дитячого садка та нефахівців. Потім здивували. Бо, виявилося, що далеко не всі там аж так молоді та й від бізнесу є недалекі. Частина відчутно потішила нестримним бажанням вчитися депутатству.
Крім голови фракції Романа Онуфріїва, у міськрадівській «Свободі» можна відзначити небагатьох. Наприклад, Олега Капустяка, який уже написав у всі можливі інстанції міста та області 317 (!) депутатських запитів. Або Михайла Сеньківа, який напам’ять вивчив регламент…
Але факт залишається фактом – сірої маси значно більше. Зрештою, виглядає, особистості там і не дуже потрібні. Головне, що самі ватажки добре знають важливість своїх 34 «багнетів». Знає про них і голова ВО «Свобода» Олег Тягнибок. Бо саме до нього їздять наші політики, аби домовитись про якусь посаду. Саме з ним вирішуються важливі бізнесові питання. Або не вирішуються. Такі навіть до виконкому не допускають – знімають ще на прогонках.
На останній нараді із забудовниками міський голова Віктор Анушкевичус попросив їх долучитися коштами до будівництва храму в Пасічній. За це пообіцяв, що депутати та члени виконкому всіляко сприятимуть тим, хто дасть гроші. Але тут же згадав, що він уже не один, часи змінилися. «Нема заперечень?», – спитав Віктор Анушкевичус у Романа Онуфріїва. Той слова мера підтвердив.
Важко сказати, як позначиться на свободівському рейтингу нинішнє «святкування» 9 травня. І вже не так важливо, чи вони просто повелись на провокацію, чи провокаторам підіграли, чи відчайдушно захищали своє. В будь-якому разі враження залишили неоднозначне. Як відреагує електорат, покаже час і вибори. Але те, що тепер уся інша українська опозиція опинилась на маргінесах, – факт.
Виглядає, що «Свобода» за останні півроку намагалася не так щось зробити, як примусити усіх з ними рахуватись. Пам’ятаєте старий-добрий мультик? «Щоб усі боялись, щоб не насміхались!». Справді, вже не смішно. А що далі?
