Сесійна зала – це своєрідна сцена, тільки поза нею політики стають справжніми. Тут у них інше життя, інші інтереси й захоплення. Якщо порівнювати франківських політиків зі «всеукраїнськими», то щодо хобі прикарпатці не настільки вибагливі.
Адже серед відомих осіб міста та області ніхто не колекціонує зброю, не захоплюється мисливством, не розводить коней. Майже всі з тих, кого ми опитали, тяжіють до Карпат і спорту.
 |
Олександр Сич: волейбол, книги, гори та вино
«Волейбол – моє давнє хобі, – говорить голова облради. – Ще на першому курсі інституту тренер вийшов у коридор, побачив серед студентів найвищого, підійшов до мене й запитав: ти у волейбол граєш? Кажу: в селі завжди грали. Далі я прийшов до нього, він подивився і сказав, що за всіма параметрами підходжу, а решті навчить. Дійсно, навчив».
Тренувався Сич чотири рази на тиждень. Спершу грав за збірну інституту, потім міста та області. Навіть коли одружувався, то попросив дружину не забороняти йому грати. І зараз він хоч раз раз на тиждень мобілізовує на волейбол колег-депутатів.
Ще – книги. «Книжки я люблю з третього класу, – розповідає Олександр Сич. – Ну що було робити в селі у шкільні роки? Це ж середина 1970-х, один-два телевізори на село. Повчиш уроки, побігаєш трохи по снігу, а довгими вечорами – читати. Я приходив до бібліотеки, брав 3-4 книги, читав дуже швидко, через день-два їх повертав, а бібліотекарка не вірила та вимагала переказувати».
Крім цього, велику роль у житті Сича займає «Пласт». У 1999 році він навіть видав книгу «Пласт: нарис витоків, історії, сьогодення». Зараз готує її до перевидання. Свого часу багато мандрував із пластунами, ходив у гори. Зараз, зізнається, часу не вистачає.
«Пропало моє хобі – робити домашнє вино, – продовжує голова облради. – Я почав його робити, коли одружився. Бо у Делятині всі пили самогонку, а я відмовлявся, вона ж бридка та смердюча. Розумів, що якось треба складати компанію, то й почав робити вино».
Так, розповідає Сич, він робив вино з усього, що давало сік: вишень, ожини, винограду, яблук, слив, шипшини. Щороку – до 100 літрів, родичі випивали із задоволенням. Правда, потім він переїхав до Франківська й, каже, втратив кваліфікацію.
Зіновій Шкутяк: картини та гори
Колишній мер і нинішній народний депутат теж любить гори. Правда, не довгі мандрівки, а одноденні сходження. Каже, час знаходить завжди й мінімум п’ять-шість разів на рік піднімається на якісь карпатські вершини.
Також Шкутяк колекціонує картини. Правда, зізнається, що це його хобі – аматорське. «Є багато людей, які мають в тисячі разів більше, – говорить нардеп. – А я просто збираю те, що мені подобається, хоч ті картини, може, й не мають ніякої цінності».
Скільки картин у Шкутяка – невідомо. Каже, що не рахує, але якби рахувати, то це були б десятки, а не сотні. Більшість із них висять удома. «Картини найрізноманітніші, – продовжує Зіновій Шкутяк. – От, подивився, вона мені дуже сподобалася, вкладаюся в ціну, яку я можу собі дозволити, то й купую. А якщо задорого – не купую. Але картина обов’язково має сподобатися».
Найбільше Шкутяка цікавлять картини, пов’язані з Івано-Франківськом. Проте, найдорожчою для нього є робота непрофесійної художниці з-за кордону, яка ще у 15 років виїхала з України. Спершу жила в Німеччині, зараз – в Канаді. На картині зображена дача, куточок України, який вона намалювала за дитячими спогадами.
Віктор Анушкевичус: активний відпочинок і музика
 Віктор Анушкевичус надає перевагу активному відпочинку |
Міський голова Івано-Франківська згадав дуже багато власних захоплень. Певно, як ніхто. І більшість із них пов’язані із активним відпочинком. Бо головне, каже мер, це спілкування з природою. Тому влітку він ходить горами та рибалить, а взимку полюбляє гірські лижі.
«Також влітку вільний час я присвячую футболу, великому й настільному тенісу, – розповідає Анушкевичус. – Люблю пограти у настільний теніс зі своїми синами. Тут вони ще не можуть мене обіграти. А от щодо великого тенісу, то тільки інколи можу похвалитись перемогою. Ще надзвичайно цікавим для мене є free diving (підводне плавання із затримкою дихання – Авт.)».
Окремим, давнім і незмінним своїм захопленням міський голова називає музику.
Олександр Бубен: футбол, лижі, квадроцикл
Депутат міської ради Олександр Бубен своїм головним захопленням називає футбол. Ним він займається ще з третього класу.
«Я займався у школі олімпійського резерву. Був воротарем, непогано стояв у рамці, але, як і кожен хлопець, хотів бігати в полі, – розповідає Бубен. – Тож пізніше грав у центрі захисту. Потім, коли треба було вибирати між футболом та освітою, вибрав освіту. Але ще з тих часів усе моє життя пов’язано з футболом. НФК «Ураган» – саме звідти. По-перше, це пов’язано з тим, що я просто люблю футбол, а по-друге – з нереалізованою дитячою мрією».
Олександр Бубен і нині регулярно грає з колегами – двічі на тиждень.
 Олександр Бубен все життя грає у футбол |
З 1998 року президент «Урагану» уперше став на справжні гірські лижі, доволі швидко навчився і з великим ентузіазмом катався років зо п’ять. Потім захоплення трохи згасло. «Я й досі люблю лижі, але вже без того першого драйву, – говорить Бубен. – Зараз учу своїх дітей і більше задоволення отримую від сімейного катання».
Далі у житті депутата з’явилися квадроцикли. Спершу йому подобався екстрім, а зараз у квадротурах він більше задоволення отримує від споглядання гірських пейзажів.
А недавно Олександр Бубен придбав собі байк і припускає, що це також може перерости у захоплення. Бо хоч і не часто їздить на мотоциклі, але з драйвом.
І то ще не все. «Свого часу я вчився на штурмана і десь у майбутньому хотів би повернутися в льотне середовище, – розповідає депутат. – Можливо, здати на права керування гелікоптером. Чи буде реалізовано це бажання чи ні, нині сказати не можу, але в планах воно є».
Роман Онуфріїв: гори та книги
Приблизно 10 років депутат міської ради Онуфріїв катається на гірських лижах. Каже, вчився на Драгобраті, в середині травня, при температурі 15 градусів тепла. «Пригадую момент, коли ми вийшли на вершину Близниці із закарпатського боку, – розповідає депутат, – і там я вчився кататися. То був такий екстрім, адреналіну було стільки, що ноги трусилися. Це в мене найяскравіші враження від гірських лиж».
Крім цього, Роман Онуфріїв вже 15 років ходить у багатоденні гірські походи. «Але я не люблю «пляшки-шашлики», – говорить Онуфріїв. – Треба – наплічник, спорядження та маршрут на кілька днів по декілька десятків кілометрів на день. Ще донедавна багато ходив у гори. Але останніми роками перестав – не встигаю».
Єдине хобі, на яке в Романа Онуфріїва й зараз вистачає часу – це книги. Це хобі він називає щоденним, бо читає багато і різного. З найулюбленіших книг називає «Гру в бісер» Германа Гессе, «Тигроловів» Івана Багряного, «Майстра й Маргариту» Михайла Булгакова. А книгою, яка справила на Романа Онуфрієва найбільше враження є «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського.
Володимир Чорноус: краватки, вино, волейбол, велосипед
Депутат міської ради Чорноус стверджує, що в житті не куштував жодного алкогольного напою, крім вина. Мовляв, якщо й досі не спробував, то вже нема коли починати. З 1989 року він колекціонує вино, вже має в колекції кілька сотень пляшок.
Також Чорноус збирає краватки. Каже, що ходить у них ще з чотирьох років і зараз має понад 400 краваток. Хоча колекціонування основним хобі не називає. Мовляв, займається ним не настільки часто. Більше грає у волейбол та катається на ровері.
«Шість разів на тиждень я граю у волейбол, – каже Володимир Чорноус, – а на велосипеді їжджу щодня. І якщо вдень можу їхати чи не їхати, то щовечора годину-півтори катаюся обов’язково. Взимку також. Навіть маю постійний маршрут».
Василь Чуднов: лижі й теніс
Народний депутат любить гірські лижі та настільний теніс. На лижах Чуднов катається із 1978 року, а в теніс грає з 1975-го. До цих видів спорту він привчив і свою сім’ю: сина та зятя.
Аби покататися на лижах, Василь Чуднов їздить на «Буковель», у теніс грає або вдома, або у спортзалі.
«На лижі стараюся вибиратися кожні вихідні, якщо є час, – говорить нардеп. – Коли снігу вже нема, то граю в теніс».
Comments are closed.