За новою програмою першачки повинні навчитися відрізняти ромб від куба та знаходити відповіді на питання в енциклопедіях. А підручники для них лякають навіть вчителів.
А як дітям пояснити?
У школах тільки-но відлунали перші дзвоники, свято великих бантів та захоплених очей позаду. Потягнулися шкільні будні, і для декого з батьків вони почалися з такого собі шоку.
Пані Оксана Папірник цього року відвела свою донечку у перший клас однієї з франківських шкіл. «Після святкової лінійки вчителька зібрала батьків, — розказує жінка. — Ще раз перезнайомилися між собою і стали говорити про навчання. І тут вона показала нам нові «Букварі». Уявляєте, книжка починається з величезних текстів, а вже десь зі сторінки 28-ої йдуть букви. А хто ті тексти має читати?»
Та ще більше жінку вразило, коли вчителька зачитала їм визначення «множини», і поцікавилася, що вони з того зрозуміли. Батьки, як води у рот понабирали. «А я це маю вашим дітям якось пояснити», — переповідає слова вчительки пані Оксана.
«Я знала, що цього року програма для першачків змінюється, — продовжує жінка. — Але не думала, що вона буде аж такою складною. Наприклад, з математики — ми те все у п’ятому класі вчили… Боюся, що дитині буде дуже важко».
Таких першачків, як дочка пані Оксани, тільки в обласному центрі близько 2,5 тисячі. Як і решта їхніх однолітків в Україні, їм «пощастило» натрапити на нову освітню реформу від МОНу.
Новацій не злічити
Отож цьогорічні першокласники — перші, хто вчиться за новим державним стандартом загальної початкової освіти. Для самих освітян цей стандарт не є новацією, адже він був затверджений наказом МОНу ще у квітні 2011 року. У червні затвердили новий навчальний план, а у вересні і навчальну програму. Тож часу підготуватися вистачало.
«Ця нова програма внесла кардинальні зміни в організацію навчально-виховного процесу, — каже головний спеціаліст з питань загальної середньої освіти управління освіти МВК Світлана Бойчук. — І переш за все вони для вчителя. Він повинен змінити підхід до організації проведення уроку. Програма з кожного предмета має свої особливості».
Отож, «Українська мова» (читання і письмо). Минулого року читати і писати першачки вчилися 8 годин на тиждень, цього року 7 (одну годину забрали на англійську).
«Ми рекомендували нашим школам взяти на цей предмет одну годину з додаткових, аби на тиждень було порівну уроків читання і письма», — каже Світлана Бойчук.
І хоча у першому класі оцінок не ставлять, але по його закінченні діти мають вміти читати, писати диктанти з кількох слів, знати напам’ять кілька віршиків, скоромовок, лічилок. Що ж, здається, — нічого непосильного.
Іноземна. Цього року її вивчають з 1 класу (до цього було з 2-го). Тут все впиралося в кадри, адже не кожен вчитель початкових класів може викладати іноземну.
«Тож викладати її у першому класі будуть вчителі іноземної мови, — каже Світлана Бойчук. — Вони вже встигли підготуватися, ознайомлювалися з програмою, співпрацювали з практичним психологом, з логопедами і так далі». А як малюки будуть вчити іноземну, ще не знаючи рідної, — це вже час покаже.
Математика — змінилася чи не найбільше. Як каже Світлана Бойчук, після року навчання дитина має вміти не тільки лічити у межах 100, додавати, віднімати. Але і розрізняти геометричні фігури — точка, пряма, крива, відрізок, многокутники, куб, циліндр, вміти позначати точки на прямій. Акцентується увага і на математичних величинах — грам, кілограм, метр, дециметр… А ще розв’язувати задачі — на знаходження суми, різниці і навіть невідомого доданку.
Природознавство — ще один новий предмет. «Наразі цей курс відрізняється тим, що має багато практичних уроків, — каже Світлана Бойчук. — Для прикладу, дослідницький практикум «Куди зникає вода з калюжі» чи практична робота «Вивчення будови рослини». Звісно, малюкам це буде цікаво, але й батькам доведеться помагати. Що дивує, для цього курсу малюки мають уміти читати, переказувати текст і по можливості працювати з додатковою літературою — енциклопедіями».
А у другому класі малюків чекає ще один новий предмет — «Крок до інформатики». І з цим вже дуже складно. Якщо з кадрами ще якось можна викрутитися, бо пояснити будову комп’ютера і розкладку клавіатури ще зможе і вчитель початкових класів, то як бути з комп’ютерними класами? Пристосованих для малюків у нас просто немає, а займатися у кабінетах для старшокласників їм не дозволить жодна санстанція. Тож питання нині лишається відкритим.
Такі різні «Букварі»
Якщо ж про нові програми наші освітяни знали і встигли підготуватися до проблемних моментів, то нові підручники стали для усіх, м’яко кажучи, неприємною несподіванкою. Побачили їх буквально вже перед самим початком навчального року і зажурилися.
«Цього року одних тільки «Букварів» є три види, — розказує Світлана Бойчук. — У нашу область прийшло два з них. Знайомого автора Миколи Вашуленка і зовсім незнайомих М. Захарійчук та В. Науменко. Наші школи отримали 50% тих і 50% інших». Саме «Буквар» Захарійчук насичений великим текстами, і вчителі ламають голови, як за ним вчити дітей. «Нині вже хтось з вчителів просить, аби батьки придбали «Буквар» Вашуленка, — каже Бойчук. — Але я не раджу педагогам цього робити. Можливо варто міняти себе — знайдіть ту методичну систему, яка запрацює».
Аналогічна ситуація і з підручниками з математики: розподіл 50% на 50%, відомий і невідомий автори — Микола Богданович та Ф. Рівкінд. «От, навчальна програма у нас одна, а календарних планувань ми укладали два, окремо за кожним підручником, — пояснює Світлана Бойчук. — Підручник Рівкінда дещо складніший. І це я ще м’яко сказала».
А куди діватися?
МОН своє зробило — програму написало, підручники розіслало, а розбиратися з усіма цими новаціями і якось таки вчити дітей прийдеться простим вчителям.
Вчитель початкових класів і заступник директора франківської ЗОШ №15 Ольга Скрипка каже, що у їхній школі над новою програмою працювали ще з травня. «Скажу, що підручник Вашуленка відповідає віковим особливостям дитини, — пояснює вона. — А от «Буквар» Захарійчук заважкий. Творчому вчителю з досвідом буде легше, а от у молодого будуть труднощі. Він мусить консультуватися з вчителем наставником».
У математиці Рівкінда дуже важкі правила, продовжує вона, дали почитати їх пересічному дорослому, то той думав, як переповісти. Але у кінці з оптимізмом додає, що вірить у вчителів їхньої школи і вони обов’язково справляться з цим нелегким завданням.
Оптимізм у цій ситуації, певно, єдиний вихід. Додати його б ще батькам першокласників і самим малюкам — бо саме їм доведеться гризти той першокласний граніт, підготований МОНом.
