Гарно виглядати, звісно, хочуть всі. Але, на жаль, нині це далеко не кожному по кишені. Проте, часто зустрічаються прикарпатські модники та модниці, які аж ніяк не повторюються в одязі. Незважаючи на невисокі доходи, вони завжди мають щось нове. Щось нове із вживаного, з секонд-хенду…
 |
Вживане – із перших рук
За даними статистики, понад 40% українців одягаються саме у магазинах з секонд-хендом, щороку до країни ввозять до 90 тисяч тонн вживаних товарів. Багацько?
Цікаво, що, прогулюючись Івано-Франківськом, можна зауважити на одній вулиці по кілька таких магазинів. Якісь інші закриваються, бо не вигідно, а ці, з секондом, усе відкриваються й відкриваються. Певно ду-у-уже прибутковий бізнес. Наприклад, на вулиці Коновальця таких знайшли аж п’ять. Заходимо в один із них.
«Весь одяг, який ми отримуємо, фірми, що спеціалізуються на цьому, привозять з Італії, Англії та США, – хвалиться продавець Мар’яна Базюк. – Звідти його везуть до Польщі, а потім уже в Україну, на склади «гуманітарки». У Франківську один такий був в Опришівцях, зараз його закрили. Тепер за гуманітаркою або їдемо до Чернівців, або нам звідти передають поїздом. Але коли поїдеш сам, то все одно не факт, що потрапиш на добрий тюк. Як пощастить. Іноді попадається дуже добре, інколи гірше, але все одно все продається. Адже на кожен товар є свій покупець».
Запитання про ціни на закупках викликають у пані Мар’яна якісь підозри. Про це вона мовчить. Оживляється лише, коли розповідає про те, що знаходить у кишенях товару.
«Бувало, знаходили багато цікавого та корисного, – розповідає Мар’яна. – Гроші, золото, прикраси – якісь антикварні брошки, сережки. Але то треба, щоб тюк був «незайманим». Бо як лиш починала цей бізнес, то нам постійно надсилали вже перебраний одяг – було видно, що в тюках рилися. Тож я зробила скандал, сказала, більше в них не купуватиму та ще й інших клієнтів відіб’ю. Подіяло. З того часу отримуємо «секонд-хенд із перших рук».
 |
Фіфа на джипі
Певно, кожен хоч раз, але заходив у такі магазини. Тут просторо, багато кольорового одягу. І – специфічний запах дезінфекції та ароматизаторів. Усе поділено за секторами: чоловічий, жіночий, дитячий. Дещо з ліпшого – вже оцінене, трохи гірше – на вагу. І справжнє ганчір’я у величезних коробках посередині приміщення.
Життя тут вирує. Продавці, з якими довелося спілкуватись, запевняють, що тут завжди людно, хтось щось шукає, запитує та врешті-решт купує. Щоденна виручка – понад тисячу гривень. У дні нового завозу від самого ранечка під зачиненими дверима вже збирається черга. Пригадайте, певно й самі таке не раз бачили?
«На «нове» переважно приходять заможніші модниці, – посміхається продавець Галина. – У нас є одна така клієнтка, фіфа ще та. Приїздить під магазин на джипі, у пишній шубі. Вже роками у нас затарюється. Вона – якась артистка чи тамада, завжди вибирає якийсь блискучий прозорий одяг».
«Є всякі модниці, – продовжує її напарниця Наталка. – Гребуть усе в’язане, гачковане, вишиване. Кажуть, що ручна робота, і це дуже модно. Як завіз, то приходять цілими компаніями. Щось там між собою радяться – що фірма, а що не фірма. Ми, якщо чесно, саме біля наших клієнтів і навчилися розбиратись у тих лейблах».
Частими відвідувачами секондів є молоді матусі. Адже дітки ростуть швидко, грошей на новий одяг не наберешся, то йдуть сюди. Секонду не шкода – хай малюки мазюкають, потім і викинути не шкода. А от у дні, коли ціна за вагу мінімальна, вчащають пенсіонери. На них завжди щось є.
Одного разу сама була свідком того, як у такий «дешевий» день до крамниці зайшла пара стареньких. Вони шукали собі якогось одягу по хаті ходити чи на дачу. Дідусь взявся приміряти пальто. А звідтіля вже вийшов якийсь такий щасливий – так біля дзеркала і крутився. Потім дуже зворушливо й мило розказував, що таке ж пальто носив у молодості. що воно було тоді дуже модним, і був він чи не «першим парубком на селі».
 |
Нова енергетика
Одним словом, тут можна знайти все. А також, стверджують секонд-противники, є шанс успадкувати якусь чужу біду – прокляття чи просто негативну енергетику.
«Звісно, речі, особливо ті, котрі є нашими улюбленими, які ми вдягаємо чи не щодня, перебирають енергетику власника, – каже біоенергетик Ольга Полянська. – Проте, аби ця енергія зберігалася, зв’язок між річчю та власником має бути постійним. А сукні, светри чи взуття, потрапляючи на полиці чи купи секон-хенду, проходять чималий шлях, різноманітну обробку. Тому, потрапляючи до іншого власника, вони отримують нове життя й нову біоенергетику. Напевно, найголовніше – не займатися самонавіюванням і впевнено крокувати вперед. А те, які під час цієї подорожі на вас будуть кросівки – нові чи вживані – уже другорядне».
Куплений на секонді одяг у будь-якому разі треба добре випрати та попрасувати. У взутті обов’язково поміняйте устілки, а самі капці протріть спиртом. І не переживайте за те, чи не помер у них попередній власник.
Що у світі?
Отож, одяг нам привозять з Європи та Америки. А там що? Наприклад, в Італії таких крамниць не зустрінеш. Там є «Дон Стурцо». Назва походить від імені одного священика, який допомагав бідним. У цьому напрямку намагаються працювати й такі магазини. Тут можна придбати нові, якісні речі за дуже низькими цінами. Приблизно від 1 євро. Сюди часто заходять «странєри» – заробітчани з України, Молдови, Румунії, Марокко. Хоча в останні роки приходять і італійці. Бо криза.
У США наприклад, є такі магазини як «goodwill» – перекладається як вияв доброї волі. Це крамниці для бідних, тут можна придбати дешевий вживаний одяг. Небідні віддають його сюди безкоштовно, магазини продають небагатим задешево, а виручені кошти витрачають на благодійність.
Хоча й більш-менш багаті американці також купують у «goodwill» якісь дрібниці, дитячі іграшки чи диски. Це в них такий вияв благодійності. А в нас на цьому роблять бізнес – і покупці різноманітно та «фірмово» одягнені, і продавці не голодні.
Що не кажіть, а ми таки великі модники й модниці. Хоч і бідні, але завжди гарно виглядаємо – аж іноземці дивуються. Але т-с-с-с… не конче їм знати, що то все секон-хенд.
