Питання законності чи незаконності добудов в Івано-Франківську давно вийшло за межі локальних конфліктів. Про «дім на озері» – будинок на Саєвича, 5А – ми вже писали минулого року. Нагадаємо, мешканці щойно зданого в експлуатацію дому скаржилися на те, що власник мансарди взявся зверху добудувати два поверхи – на продаж. Без погодження з сусідами і без дозволу на будівництво.
Після публікації матеріалу роботи призупинили, забудовника Сергія Панькуша оштрафували (може комусь буде цікаво – на 170 гривень) і змусили його оформити відповідний дозвіл. Чому ми знову згадали цю історію? Справа в тому, що ті поверхи Панькуш таки добудував, а потім у цокольному приміщенні з’явилися тріщини.
Оскільки спецдослідження ще не було, то наразі неможливо сказати точно, чим викликана їх поява. «Я не знаю, чи це тріщини новобудови, чи від навантаження тих додаткових поверхів, – каже Михайло Лущак, голова обласного товариства мисливців і рибалок, яке розміщається в цоколі. – Ми зібрали комісію із представників ЖЕО, організації, яка споруджувала будинок, наших працівників і склали акт. Тепер потрібна комісія фахівців».
Костянтин Бородайко, керівник компанії «Гаразд Україна», яка збудувала «дім на озері» (шість поверхів із цоколем), теж говорить про необхідність фахового дослідження. «Звісно, я був проти надбудови, – каже він. – Але ми свою частину робіт виконали, підписали акти прийому-передачі. Можна сказати, все. А давати чи не давати дозвіл я не маю права. Тому ми не втручалися. Утім, зараз ситуація змінилась і, звісно, мені не байдуже, що відбувається з будинком. У проекті був закладений запас фундаменту 1,4. Зараз, враховуючи надбудову двох поверхів, я переконаний, що той запас – вибраний».
За словами Бородайка, якщо тріщини з’явилися через перевантаження на фундамент, то шлях може бути лише один – ламати добудовані поверхи, кріпити будинок.
Натомість, Сергій Панькуш стверджує, що у появі тріщин винен «перший» забудовник, який не дотримався технології. «Я ж нічого поганого людям не зробив, – каже він. – Я тільки даю, нічого в них не забираю. Все роблю в рамках дозволів. Погоджувати з мешканцями поверховість, згідно із законом, я не повинен».
А тепер «неліричний» відступ. Два зайвих поверхи. Зовсім необов’язково бути будівельником, щоби засумніватися у доцільності будь-якої надбудови, якщо це не передбачено проектом. І за всіма законами бюрократії, особливо щодо надання різноманітних дозволів, отримати таке рішення у чиновника має бути непросто. Бо, якщо він дозволив, то відразу взяв на себе відповідальність. А для чого воно йому? Тож, напевно, аби переконати будь-кого, хто сидить у теплому кріслі, потрібні дуже вагомі аргументи…
І ще одне серйозне запитання. Чому таки досі ніхто не враховує думку мешканців? До речі, не тільки у випадку з будинком на Саєвича. Найчастіше вони дізнаються про якісь «рухи» одного із сусідів, коли той несподівано починає чи ламати, чи будувати. Тоді він демонструє обуреним людям вже оформлені папери. Це ще у кращому випадку. А часто просто каже про те, що папери є, або вказує «небайдужій громадськості» напрямок руху.
У декількох кабінетах «Репортер» чув одну й ту саму фразу – то є приватна власність, людина повинна погоджувати з сусідами тільки те, що передбачено законом. Але, на жаль, багато людей не знають про існування рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року. Згідно з ним, усі дозволи від органів влади на добудови мають супроводжуватися згодою мешканців будинку. Все.
А що кажуть контролюючі органи? «Інспекція фактично є заручником ситуації, – говорить Василь Рудницький, начальник Держархбудконтролю в Івано-Франківській області. – Міськрада надає дозвіл на проектно-пошукові роботи, архітектура погоджує проект. Якщо всі документи представлені у повному обсязі, то ми не можемо не видати дозвіл. Найкраще, обговорювати проблемні питання ще на стадії прийняття рішень щодо будівництва об’єкту, виділення землі, погодження проектно-пошукових робіт. На думку мешканців у першу чергу мають зважати депутати міської ради».
Щодо Саєвича, 5А, то, за словами Рудницького, досі були усні звернення від мешканців. Офіційних паперів від них Держархбудконтроль не отримував.
Справді, мешканці «дому на озері» до Держархбудконтролю з паперовими скаргами не зверталися. Вони пішли до суду. Нещодавно шестеро з них звернулися із двома позовними заявами. Перша – до Адміністративному суду з позовом на Держархбудконтроль, як до інспекції, яка контролює повноту поданих документів і видачу дозволу на будівництво. Друга – до Господарського суду на рішення виконавчого комітету міської ради.
До речі, проект добудови передбачає ще й спорудження панорамного ліфту. Бо вісім поверхів – він, напевно, потрібен. І люди, котрі вже купили у Сергія Панькуша квартири нагорі, навряд чи погодяться ходити туди пішки. А від мешканців будинку (без імен) «Репортер» чув таке: «Поки ми тут живемо, ліфту не буде». Такі пироги.
* * *
У редакцію «Репортера» чи не щодня телефонують читачі. Вони скаржаться на непогоджені чи просто безсовісні – добудови, прибудови. При цьому усі люди, не пов’язані із цим якимось корисним інтересом, кажуть прямо – в Івано-Франківську відбувається щось жахливе. Достатньо просто подивитись, як змінюється місто! Десь маленькими «добудовками» у дворах, десь величезними наглими шматками. При цьому тандем чиновники-забудовники дуже щільно обклався паперами – це їхня вотчина, боротися з ними на цьому полі дуже непросто. Але можна і треба. При цьому необхідно пам’ятати одну просту річ. Усі мешканці міста, незалежно від статі, віку, розмірів обличчя чи гаманця, мають рівні права. А громада завжди більша та сильніша за будь-кого впливового чи багатого. Завжди. Якщо вона, дійсно, є громадою.
