Певно, для кожного з нас домашні улюбленці як члени сім’ї – будь-то собака, кішка чи рибки в акваріумі. Ми даємо їм імена, піклуємось, навіть говоримо з ними, а вони платять теплом і любов’ю, а інколи зіпсованими капцями.
І коли вдома помирає тварина – це стає справжнім горем. А власникам доводиться зіштовхуватися з непростим питанням – як поховати?
Спокій у посадці
«Ми свого кота поховали у саду, тоді жили в особняку, – розповідає франківець Андрій Юзюк. – У нього було улюблене дерево, прямо біля дверей, я хотів там, але дружина запротестувала, тож закопав подалі. Тепер живемо у багатоквартирному будинку, вдома знову є кіт. Про поховання наразі не думаю, просто не хочу».
«А я свою шотландську вівчарку відвіз на дачу, – каже Олег Чемний. – Правда, тоді зима була, землю паяльною лампою гріли. Але що мали робити, не у сміття ж викидати?».
Якщо є та дача чи власне подвір’я, то, як бачимо, проблема ще так-сяк вирішується. А якщо нема? «Мій Граф помер минулої осені, старий був – 17 років, і великий – вівчарка, я була просто в паніці, – розказує Олена Боднар. – За собакою ревіла, бо був мені кращим другом, а тут ще й не знаю, що з тілом робити. Чоловіка нема, живемо удвох з мамою. Почала знайомих обдзвонювати. Відповідь одна – ховай у посадці. А як? Я ж сама його навіть у ліфт не затягну! Чоловік подруги змилостивився, приїхав, забрав. Казав, що поховав десь біля дороги на Калуш. А де саме – говорити не хотів, мовляв, навіщо?».
Приїдуть і заберуть
Наприкінці квітня івано-франківський виконком затвердив нові правила утримання домашніх тварин. Там прописано, що поховання лежить на плечах самих власників. У випадку смерті або загибелі тварини власник зобов’язаний утилізувати (поховати) труп згідно з чинним законодавством. Викидати їх у контейнери для сміття чи ховати у не відведених для цього місцях – заборонено.
Тоді ж куди? Єдиним комунальним підприємством у місті, яке займається цією справою, є КП «Полігон». Його директор Богдан Тимочко запевняє: у місті немає проблем із тим, де подіти мертвого собаку. Треба лише зателефонувати до них – 50‑73‑88.
«Забираємо і котів, і собак, – каже Тимочко. – За місяць буває і 20 таких випадків. Котів – рідше. Але от перед святами жіночка дзвонила, просила усипити та забрати дві кішки. Трупи забираємо дуже рідко. Люди не допускають до того, аби на квартирі здох собака. Якщо бачать, що пес уже старий – сліпне, піна іде з рота, стає небезпечним – то викликають нас, аби усипили».
Така послуга коштує гроші – 96 грн., бо бюджет, кажуть у КП «Полігон», виділяє гроші тільки на бездомних собак.
За цим же номером треба дзвонити, аби з вашого двору забрали мертвого бездомного пса. Платити за це не потрібно, треба лише сказати адресу та свій телефон – аби бригада могла уточнити місце, якщо не зможе одразу знайти труп.
До речі, те ж КП «Полігон» займається і виловом бродячих тварин. «Ми реагуємо на скарги людей, наприклад, що у дворі є зграя собак, – говорить Тимочко. – Приїжджаємо, але у кожному дворі є люди, які цих собак хочуть, і такі, що проти них. Аби знайти компроміс, питаємо: ви будете за тими псами дивитися? Кажуть, будемо. Домовляємося, що повернемо їм дві чи три собаки. Люди вибирають, яких саме. Цих псів стерилізують, щеплять, прикріплюють спеціальні бірки на вуха і вертають».
Чи багатьом псам щастить повернутися? За даними КП «Полігон», минулоріч на вулицю вернулися приблизно 400 собак, а десь 2500 усипили.
Страшне слово «утилізація»
Отож, виходить, що забрати труп, то не проблема. А що далі станеться з тілом улюбленця? Як каже Богдан Тимочко, підприємство має спеціальну морозильну камеру, де зберігаються тіла. Раз на місяць чи два їх вантажать на машину і везуть у Коломийський район, на тамтешній «Ветсанзавод». «Полігон» має з ними угоду – за тонну платять заводу 500 грн.
І що з ними роблять далі? «Через подрібнювачі скидаємо трупи у великі котли та утилізуємо під температурою 300 градусів – каже директор заводу Юрій Банар. – Кінцевий продукт – м’ясо-кісткове борошно. Надалі його використовують у кормах для тварин і птиці, а ще як органічне добриво».
Але Банар додає – загиблих тварин на завод привозять дуже мало. В основному так утилізують продукти з простроченим терміном реалізації, контрабанду, працюють вони і з фірмами, що займаються м’ясопереробкою. Усе це змішується і тоді виходить оте м’ясо-кісткове борошно.
Біда з людьми
Що не кажіть, але далеко не кожен піде на те, аби з його собаки чи кішки зробили корм. А якийсь цивілізований метод – кладовище домашніх тварин, крематорій?
«Про це вже заходила мова, – каже Богдан Тимочко, – піднімалося на нарадах з депутатами, з комунальниками, але щоб піднімати на рівень сесії, то ні. У нас нині є проблема із нашим цвинтарем для людей у Чукалівці. І коли починаємо говорити про тварин, то зразу кажуть – давайте спочатку вирішимо для людей».
Хоча, за словами начальника «Полігону», проблеми таки виникають, буває, що ховають тварин у дворах, а сусіди жаліються. «Щодо кладовища, то нема навіть досвіду інших міст України, аби на нього послатися, – продовжує він. – Щодо крематорію, то так, він вже є у деяких містах. Але він дуже дорогий, як і його обслуговування. Зробити кремацію однієї тварини обходиться десь у 250 грн. Зробити такий у себе – хтось скаже, що воно не рентабельне. Але тема вже піднімається, процес іде».
До теми
Найбільші цвинтарі домашніх тварин
США, Нью-Йорк
Кладовище Hartsdale
Найстаріший у світі цвинтар для тварин був відкритий у 1896 році. Там поховано понад 70 000 домашніх улюбленців. Ціни ділянки – до $ 500. Можна замовити домовину – не тільки для кота чи собаки, але навіть для метелика. У переліку послуг є траурний оркестр і плакальниця.
Франція, Париж
Кладовище Le Cimetière des Chiens
Було відкрито у 1899 році. Тут поховані відомі тварини: Драк – кішка королеви Греції Єлизавети Румунської, кішка композитора Каміля Сен-Санса.
Також тут є могила відомого серед французів пса Лулу. На надгробку написано: «Він повернув матері дитину, яка тонула в 1895 році в річці Гаронні. Відважному Лулу було лише дев’ять місяців і в нього була зламана лапа». Крім того, є могила газелі, барана Фауста, курки Кокотт і пам’ятник бездомному псу, якого 15 травня 1958 року біля воріт цього цвинтаря збила машина.
США, Лос-Анджелес
Меморіальний парк для домашніх тварин Los Angeles Pet Memorial Park
Найдорожче кладовище для тварин у світі – купівля місця тут обійдеться у $ 430‑2800. Тут поховані собаки Чарлі Чапліна, Стівена Спілберга та інших знаменитостей.
Бразилія, Сан-Бернарду-Ду-Кампу
Меморіальний парк для домашніх тварин Primerio Crematório para Animais
На бразильському цвинтарі можна замовити поминальну молитву для любимої кішки, коня чи павука. Похорони проходять під співи монахів ордену святого Франциска, який за легендою вважався покровителем тварин.
