Сьогодні держава не тільки примушує брати на роботу інвалідів, вона готова фінансувати створення для них робочих місць. От правда, роботодавців, охочих на це підписатися, поки що на Прикарпатті немає.
Крутяться, як можуть
«Недавно говорила з однією дівчинкою, переконувала її, що та має отримати повну освіту, фах, аби мати роботу, – каже Ганна Семчишин, перекладач жестової мови територіальної організації УТОГ1. – А вона мені відказує, мовляв, от вивчуся, а далі що? Дасте мені роботу? Якщо здорові люди її не мають. А я нечуюча».
Пані Ганна кожного дня спілкується з глухими людьми, вона – їхній основний зв’язок зі світом здорових. Жінка розповідає, що пошуки роботи для глухих – справа і так непроста. На покращення не чекають. Зараз її підопічних схвилювали зміни, що несе пенсійна реформа. Якщо для мінімальної трудової пенсії інвалідам потрібно п’ять років стажу, після реформи цей термін буде вже 15 років. А де ж цього стажу набути?
Сьогодні на Прикарпатті живе 1200 глухих людей, працюють тільки 286, ще 160 прагнуть знайти роботу. Більшість глухих зайняті у системі УТОГ. «Є у місті і кілька приватних підприємців, які йдуть назустріч і беруть наших людей, – каже пані Ганна. – Але вони не можуть взяти усіх. А чимало роботодавців з острахом дивляться на такі кадри. Знаєте, нещодавно у Києві стався випадок – глуху прибиральницю зачепив екскаватор, жінка впала і зламала ногу. І хоча то сталося не в нас, у людей посилилися ці побоювання».
Вакансії, які пропонують глухим, переважно робітничі – вони працюють фасувальниками, прибиральниками, вантажниками. Тим, хто отримав освіту та хоче працювати за фахом, роботу знайти ще важче. «От сьогодні маємо безробітного зубного техніка, – говорить Ганна Семчишин. – Є дівчинка з дипломом журналіста, яка теж не може знайти роботу. Шукаємо роботу для Юлі – вона перукар. От телефоную за оголошеннями. Кажу, є в нас така дівчинка, у неї вада. Обіцяють мені передзвонити, але ніхто так і не передзвонює».
Якщо у місті ситуація складна, то по селах – просто катастрофіч-на. Аби заробити, глухі їдуть на сезонні роботи – у Польщу, Хорватію, є вони в Греції, Англії…
«Одна наша група до Києва на будівництво їздила, – каже пані Ганна. – Крутяться, як можуть. Бо жити тільки на соціальну допомогу у 750 гривень – це вічно перебувати за межею бідності».
1 УТОГ — Українське товариство глухих
 |
Підприємці боргують
І це тільки про тих, які не чують. А загалом на Прикарпатті живе приблизно 86 тисяч інвалідів, а це майже 5% населення області. Скільки з них можуть і хочуть працювати, достеменно невідомо. За словами Василя Жураківського, керуючого обласним відділенням фонду соціального захисту інвалідів, створення такої бази покладається на головне управління соцзахисту населення ОДА. Але поки що вона до кінця не сформована.
Тож можемо говорити лише про тих, хто стоїть на обліку. Тож за даними обласного центру зайнятості, станом на 27 січня, на обліку перебуває 350 людей з обмеженою працездатністю. За минулий рік вдалося знайти роботу для 290 інвалідів.
До «біржі» у пошуках працівника-інваліда звертаються переважно ті роботодавці, які не виконали державний норматив. Адже згідно з Законом України «Про основи соціального захисту інвалідів», на кожному підприємстві, незалежно від форми власності, у колективі має бути не менше 4% інвалідів. Тобто, якщо працює 100 осіб, то не менше чотирьох із них мають бути інвалідами. Якщо людей від 8 до 25, то підприємець зобов’язаний взяти на роботу одного інваліда.
Хто не виконав цю норму – платить штраф. Його розмір – сума однієї середньорічної заробітної плати по цьому підприємству.
Здавалося б, самі роботодавці мали б бути зацікавлені у такому працівникові. Та не так воно є. «У мене зараз взагалі немає вільного робочого місця, – каже підприємець Андрій (прізвища просив не називати). – Що я маю звільнити здорову людину, щоб узяти на роботу хвору?». Інший підприємець, який також побажав залишитися анонімним, каже, що знайшов простіший вихід – оформив інваліда вантажником на чверть ставки.
«Стається і таке, що підприємці хитрують, інформація у звітах, які до нас приходять, не завжди відповідає дійсності, – стверджує Василь Жураківський. – Час від часу ми робимо вибіркові планові та позапланові перевірки, знаходимо такі випад-ки. Але я б не сказав, що вони є масовими».
Що ж до повного чи не повного навантаження робочого дня, то тут нічого не вдієш, каже Жураківський. Це не є порушенням закону. «Інвалід вважається працевлаштованим, якщо це місце роботи є для нього основним. А на яку частину ставки – це вже особиста домовленість між працівником і роботодавцем».
А ви б не погодилися на чверть ставки, якби не мали ніякої?
Держава пропонує, люди бояться
Сьогодні держава не тільки примушує брати на роботу інвалідів, вона готова фінансувати створення для них робочих місць. От правда, роботодавців, охочих на це підписатися, поки що на Прикарпатті немає.
«Перше, що ми пропонуємо, – це безвідсоткову позику на три роки для створення робочого місця, – говорить Василь Жураківський. – Тобто приходить людина у центр зайнятості і каже: я готовий створити робоче місце для інваліда, але мені потрібні кошти. І розписує, на що саме – купити обладнання, запустити нову лінію… Ці документи йдуть до нас, їх розглядає спеціальна комісія, яка й має вирішити – давати гроші чи ні. На жаль, поки що охочих отримати такий кредит не знайшлося».
Друга програма, доступна для роботодавця – це створення спеціального робочого місця за кошти фонду. Процедура схожа: аби кошти виділили, роботодавець має обґрунтувати, на що саме вони підуть. За цією програмою вже зверталися люди і з Івано-Франківська, і з Коломиї. На жаль, їх перелякав перелік вимог до того робочого місця. «Поки що вони думають. Та щось дуже довго», – зітхає Жураківський.
Ще одна програма, яка фінансується за кошти фонду, – це зміцнення матеріально-технічної бази підприємств громадських організацій інвалідів. Тобто гроші дають на УТОГ, УТОС, «ІНІН», «Благовіст». Та й ці кошти вони можуть отримати, якщо за попередній рік не зменшили у себе кількість робочих місць.
І останнє – фонд оплачує навчання інвалідів у вищих навчальних закладах. Це для тих студентів, яким не вистачило пільгових державних місць. «За минулий рік ми профінансували навчання 76 студентів на суму понад 265 тисяч гривень», – каже Василь Жураківський.
Тільки от питання, чи зможуть ці спеціалісти у майбутньому працевлаштуватися, залишається відкритим. Адже, як сказала та нечуюча дівчинка – здорові не можуть знайти роботу, а я?..
Comments are closed.