Новозбудований храм у Крихівцях вдало поєднав старі традиції будівництва церков із сучасним креативом. Тут уперше зробили унікальний, суто прикарпатський церковний вітраж.
«І Слово стало тілом…»
Але спершу у Крихівцях у 1999 році заснували монастир згромадження Воплоченого Cлова. Нині тут живуть два священики та три брати-новики.
«У назві монастиря мається на увазі Ісус Христос, бо він є другою особою Пресвятої Трійці — Словом, яке втілилося, — пояснює настоятель монастиря, отець Йосафат Бойко. — Основою нашої діяльності було взято таїнство Воплочення як момент, коли задля спасіння людей Господь стає людиною, про що пише у Євангеліє від Івана 1:14: «І Слово стало тілом…».
Це слово брати згромадження несуть усіма можливими способами: працюють на двох парафіях — Різдва Христового по вул. Мазепи та у парафії Кирила і Мефодія у Крихівцях, проводять зустрічі з молоддю, християнські табори у горах, ведуть свою веб-сторінку (www.pkm.if.ua), працюють на радіо «Дзвони», видають парафіяльний вісник «Місіонери Слова», виступають у вишах і школах.
У 2004 році владика Софрон Мудрий створив тут парафію. Нині вона налічує понад 200 родин. А ще через три роки, у червні 2007, неподалік монастиря почали розбудову храму Святих Кирила та Мефодія.
Новозбудований храм дуже цікавий знадвору: різноманітні дашки, куполи, неординарне планування вікон. Будівництво ще триває. Храм перекритий керамічною черепицею, як і всі старовинні церкви. Також він має свій іменний дзвін, який називається — Іван-Павло ІІ. Але особливої уваги заслуговують два величезні вітражі: ікона Благовіщення та ікона Різдва, вмонтовані у хрест, з якого звисають елементи української вишивки у вигляді рушника.
Зробити вітраж — народити дитину
Їх сміливо можна назвати унікальними, бо подібного в Україні немає ніде. Робив вітражі київський майстер, уродженець Івано-Франківська — Радислав Лисенко.
«У нас, у буквальному сенсі, вийшов прикарпатський церковний вітраж з вишиванками, — каже пан Радислав. — Чим більше він деталізований, чим більше йде скла, тим реалістичніше виглядає і навіть цінніше. Зроблений вітраж двостороннім способом. Такого в Україні, а також в Росії, практично не робить ніхто, бо то складно й довго. Ми їх виготовляли близько дев’яти місяців — майже як народити дитину».
Західна Україна, зокрема Івано-Франківщина, дуже багата вітражами, каже майстер. «Ще у 1550-1570 роках у Старому Галичі було приблизно шість скловарних майстерень, — розповідає Лисенко. — А загалом у ХVII столітті на Чернігівщині, Полтавщині, Львівщині, Прикарпатті та Закарпатті було понад 210 скловарних майстерень. Україна дуже багата вітражною історією. На жаль, воно все нищилося в часи революції та після неї. Потім прикрашали лише культові споруди, причому не дуже акцентно, просто кольоровими плямами. У нас вітражництво збереглося та, дякувати Богу, в роки незалежності почало розвиватися».
До речі, за словами Радислава Лисенка, ще у 2003-2004 роках на Львівській скляній експериментальній фабриці ще варили гутинське скло, але одного кольору й дуже мало.
«Варили справді таким автентичним методом, як воно робилося колись, — розповідає майстер. — Я був на виробництві, і хлопці такими довгими черпаками зачерпувати те скло, ліпили його вручну — виходили такі млинці».
Зараз українські вітражисти все більше використовують американське скло, бо воно має багату кольорову гаму. За словами Радислава Лисенка, добрий вітраж має читатися однаково — незалежно від погоди, пори року, штучного чи природного освітлення.
Купи пиріжок – відбудуй церкву
Помилуватися вітражами та послухати Святкову Літургію біля новозбудованого храму всіх охочих запрошують 27 травня — на храмове свято. Щороку його відзначають по кілька днів та влаштовують оригінальну програму на всі смаки. Розпочнеться свято у четвер, 24 травня, та триватиме до неділі.
«У нас на парафії є містечко Святого Миколая, і ми у четвер перед храмовим празником разом з сестрами організовуємо вечір відкритих дверей, — говорить отець Йосафат Бойко. — Кожен охочий може приїхати на богослужіння до монастиря, послухати про містечко та його мешканців, подивитися та почути все особисто».
На п’ятницю у монастирі запланований серйозний захід. Будуть виступати священики та професор Прикарпатського університету Олег Жерноклеєв. Він доповідатиме про третій чин — особливий статус для мирян, які дають обіцянки перед Богом і посвячуються певній діяльності при церкві.
Суботня святкова програма розпочнеться з парафіяльного футбольного турніру. Далі — конкурси, шашлик — для дітей і молоді. Після вечірнього богослужіння — святковий концерт. До речі, новинкою цьогорічних святкувань буде вечір ретро пісні й танцю.
У неділю відбудуться основні святкування. О дев’ятій ранку в монастирі відправлять утреню і цілою процесією на чолі з дитячим оркестром попрямують до нового храму. Тут на подвір’ї пройде Святкова Літургія, а після неї — знову концерт та ярмарки.
«Сестри вже кілька років поспіль готують таку акцію, печуть емпанади — це такі іспанські пиріжки, які продаються на будівництво церкви, — розповідає Йосафат Бойко. — Наприклад, минулого року ми продали таких 1200 пиріжків. Також буде продаж блейзерів із написом парафії, футболок, магнітів. В минулі роки ми культивували квіти та продавали їх для будівництва храму. Ми тішимося, коли до нас приходить багато людей, бо наші святкування проходять спільно та весело».
До речі, перепусткою на храмове свято є вишиванка.
Не забуваймо про будівництво нашого храму.
Ми потребуємо ваших молитов і вашої допомоги:
Чоловічий Монастир Воплоченого Слова,
Код 25597817, № 26003300031769 — мультивалютний
ПАТ «Ідея Банк», м. Івано-Франківськ, МФО 336310
