Анна Савченко Час від часу нам доводиться бачити дивні речі, деякі з них просто дивують, деякі шокують, деякі ж викликаються сміх. От цікаво, як ви відреагуєте на спідню жіночу білизну, розвішену як прапор на гілці липи біля вашого балкону?
Спочатку варто таки сміятися. Здивування тут не таке вже й доречне, бо на вулицях нашого міста, думаю, багато кому все ж таки доводилося зустрічати з самого ранку то загублений черевик, то шкарпетку, то бюстгальтер, а то й цей вищезгаданий предмет жіночого гардеробу. Так?таки, можна тільки уявляти, що ж тут відбувалося вночі, і що трапилося з власниками цих речей.
Проте з вулиць загублений одяг швидко зникає, перш за все завдяки прибиральникам. А от жіночі трусики з нашої липи не зникають нікуди вже третій день. І от все б нічого, висять собі та й хай би висіли, хоч неестетично, і неетично, зате весело. Якби ж Софія Андрухович колись не написала оповідання про трусики з слониками, яке увійшло до збірки «Жінки їхніх чоловіків». Можливо, письменниці колись також трапилося спостерігати за схожим видовищем. І до цієї картини вона домалювала передісторію, в якій ця білизна була єдиним доказом вбивства жінки, про яке не пам’ятав навіть сам убивця.
То ж тепер білизна на липі уже не смішить, хоча ще й не лякає. Та все ж таки примушує задуматися, що ж трапилося з власницею цього інтимного предмету. Адже, якщо б з нею все було гаразд, то як нормальна людина, а відомо, що нормальні люди не люблять виставляти свою спідню білизну на загальний розгляд, якось в сутінках струсила б свої трусики з липи. Але цього не відбувається, то, може, й справді на нашій липі висять речові докази ще не відкритої кримінальної справи?
