Через тиждень, 31 жовтня, в Україні відзначатимуть Всесвітній день заощаджень. Цього дня багато українських банків пропонують клієнтам особливі умови розміщення депозитів. А Нацбанк навіть приурочує до того Всеукраїнський тиждень фінансової грамотності.
Сьогодні далеко не кожному вдається економити чи заощаджувати. Причин є достатньо. Мізерні зарплати та пенсії, високі ціни й рахунки економити змушують, а от заощадженням не сприяють.
На квартиру, на машину…
«Репортер» спершу пішов на вулиці говорити з іванофранківцями. Чи вдається людям нині відкладати гроші?
Пан Богдан, пенсіонер (Косів):
– Зараз дуже мало людей заощаджують. Економлять на одязі та їжі. Але ж і мало хто із тих відкладень може купити щось суттєве. Я Союз не хвалю, але тоді була стабільна зарплата й можна було відкладати. Ми з дружиною три роки збирали гроші на цеглу, потім – будували, далі збирали на ремонт. А потім усі заощадження пропали, і досі ми на них чекаємо… Зараз нічого не відкладаємо, усе витрачаємо. От за одну коробочку ліків щойно заплатив 75 грн.
На чорний день, вважаю, відкладати не варто, бо ніхто не знає, коли він прийде. І не треба ніколи про це думати. Раджу відкладати на навчання дітей – це головне капіталовкладення. Я свого часу працював у Косові в інституті мистецтв, викладав малюнок і живопис. Постійно збирав гроші на освіту дітей. Донька зараз – юрист, має стабільну роботу, чудово їздить на гірських лижах!
Віра, кадровик (Івано-Франківськ):
– Я всі свої заощадження вкладаю в будинок. Спершу наші з чоловіком гроші йшли в земельну ділянку, потім – на будову, а тепер витрачаємо на внутрішні роботи. Це вже п’ять років так будуємося, а самі живемо на квартирі. Якщо рахувати приблизно, то десь 80 % чоловікової зарплати йде на це.
Найкраще мені вдається заощаджувати, коли відвожу дитину в село. Тоді не повертаю до магазину купувати кіндери, а йду прямо додому.
Мар’яна, юрист (Івано-Франківськ):
Уже другий рік щомісяця із зарплати відкладаю четверту частину, бо хочу купити машину. Більше відкласти не вдається, бо багато грошей йде на дитину. Важко відкладати, коли є дитина, бо вона вимагає багато. Коли людина сама і має розум, то відкласти значно простіше.
Пані Галина, пенсіонер (Івано-Франківськ):
– Нема що заощаджувати, бо така пенсія мала, що ледь кінці з кінцями звожу. Зрештою, останні роки, коли працювала, то теж не відкладала. Та бо зарплати вистачало тільки на місяць: заплатити за квартиру, купити харчі та й усе!
Зараз добре, що діти допомагають, бо тої пенсії замало. Якби мала змогу, то заощаджувала б на мандрівки, адже хочеться світ побачити. Хоча б якусь одну країну…
Пані Надія, пенсіонер (Брянськ):
– Якби мала можливість заощаджувати, то збирала б на квартиру, хоч маленьку, але свою, окрему. Бо зараз живу з дорослим сином. Адже квартира – це дорого, ніяк не зможу зібрати.
Я вісім років доглядала свою психічно хвору родичку – рідну сестру мого покійного чоловіка. Так, мала дві пенсії – свою та її, трохи вдавалося заощадити. А зараз я її здала у психінтернат, бо вже сил немає.
Ми разом із Галиною 32 роки тому працювали на одному російському заводі, потім роз’їхались у різні боки. А недавно знайшлися через інтернет, от я і приїхала – в гості.
Ігор, продавець у книгарні (Івано-Франківськ):
– Заощаджую тоді, коли планується серйозна покупка в сім’ї, наприклад, холодильник чи телевізор. Оскільки маю і зарплату, і пенсію, то пенсію не витрачаю, а залишаю її на картці.
Живемо з дружиною тільки на наші зарплати. Пенсія накопичується на непередбачувані обставини, і в будь-який момент я можу її зняти. Наприклад, маю хвору маму, а їй часто потрібні ліки.
Не ходіть по харчі голодними!
Як каже відомий франківський психолог Наталія Чаплинська, в житті краще не економити, а жити у своє задоволення. Проте життя часто дає випробовування та ставить людину в умови, коли хочеться, але немає можливості. Тому заощаджувати варто. Якраз застосування деяких психологічно-фінансових правил сприяє тому, що людина розвиває в собі дисципліну та правильне ставлення до грошей.
«Перше правило, яке може здатися смішним, – говорить психолог, – ніколи не йти у продуктовий магазин голодним. Адже коли ви ситі, то не купите зайвого. Друге правило – завжди складайте список того, що вам треба, й купуйте тільки заплановані речі. Якщо людина купує спонтанно, то потім може виявитися, що в неї щось схоже вже є або ця річ їй узагалі не потрібна».
Чаплинська радить ділити доходи на чотири частини. Перші дві – «їстівне та неїстівне» – гроші, які ви в будь-якому разі маєте витратити: на харчі, одяг, квартплату, навчання дітей у школі і т. д. Третя частина відкладається на потреби комфорту – наприклад, пральну машину, телевізор чи комп’ютер. А четверта – для свого ж розвитку: навчання, поїздки, важливі події в житті.
Тим, хто відкладає гроші «на чорний день», Наталія Чаплинська радить про це забути. Бо тоді вже жодні заощадження не допоможуть. Відкладати, каже вона, варто тільки на позитивну подію: одруження дітей, народження дитини, мандрівки тощо.
«Як рекомендують фінансисти, – продовжує психолог, – заощадження треба зберігати у різних валютах: гривні, долари, євро, фунти – хто на що гаразд. Якщо не довіряєте банкам, то ставте їх у різні банки, і не на довго – наприклад, на три місяці. Адже гроші повинні працювати. І ще, дуже важливо: гроші не люблять застою – якщо ви їх накопичуєте, то ці накопичення повинні мати термін – коли ви їх витратите».
Від людського до міського
А що ж там із заощадженнями бюджетів? Чи практикують їх депутати?
Роман Онуфріїв, голова бюджетної комісії Івано-Франківської міської ради:
– Потреба економії, в моєму розумінні, – це раціональне, ощадне та ефективне використання ресурсів, зокрема, фінансових. У цьому сенсі така потреба, безумовно, була.
У «бюджетній резолюції-2013» ми чітко визначили пріоритети концентрації бюджетних коштів. Назву головні: інвестування в дитячі садки та інфраструктуру для дітей, бюджетна підтримка капремонту багатоповерхівок міста, капремонт доріг. Це означає, що саме на ці напрямки депутати міськради звертають найбільше уваги. Проте, решта потреб міста також перебуває в полі нашої уваги й підтримана на рівні попередніх років.
Єдине головне і болюче «але» – блокування коштів міста держказначейством, яке фактично на півдорозі зупинило реалізацію наших намірів. Наприклад щодо капремонту доріг – то сьогодні справді був би виконаний рекордний за останні 20 років об’єм…
А щодо власних заощаджень, то ви, напевно, не повірите, але заощаджувати не вдається. Моя сім’я сплачує іпотечний кредит, отриманий у 2007 році на будівництво дому в рідних Угорниках. Термін його сплати закінчується у 2023 році, але ми намагаємося випереджати графік, аби сплачувати менше відсотків. Тому – не до заощаджень.
Юрій Бабій, голова бюджетної комісії Івано-Франківської обласної ради:
– Депутати облради зобов’язані відповідально ставитися до коштів, призначених як для забезпечення потреб області загалом, так і кожного мешканця Прикарпаття зокрема. А в умовах постійного дефіциту бюджету така відповідальність подвоюється. Тому поруч із принципом раціональності при спрямуванні та використанні коштів чільне місце займає заощадження.
Саме з метою підвищення ефективності діяльності місцевих рад, поліпшення їх матеріально-технічного забезпечення, для вирішення нагальних потреб територіальних громад Івано-Франківська обласна рада у 2011 році першою в Україні розробила й затвердила Програму розвитку місцевого самоврядування в області на 2011-2015 роки. Найважливішою її складовою стало проведення обласних конкурсів, проектів і програм розвитку місцевого самоврядування, а обов’язковою умовою – співфінансування громад. Адже після цього люди більше цінують те, до чого самі долучаються. Завдяки цій програмі при виконанні робіт громадським способом вдається заощадити в середньому до 20 % передбачених коштів.
Територіальна громада – переможниця конкурсу зобов’язана виконати значну частину робіт, використовуючи господарські методи. Це не є значною проблемою, оскільки територіальні громади зацікавлені в облаштуванні своїх же населених пунктів. Часто буває так, що коли ми порівнюємо вартість робіт, виконаних за рахунок обласного бюджету, та аналогічних робіт у рамках цієї програми, то бачимо: вартість робіт за бюджетні кошти є часто значно вищою.
