Олександр — командир одного з підрозділів Зенітної ракетної Львівської бригади імені Івана Виговського. З кінця лютого 2022 року на його бойовому рахунку — понад 60 збитих повітряних цілей. Переважно це крилаті ракети, а також безпілотники. Це результат системної, роботи ППО, де вирішальну роль відіграють люди, досвід і холодний розрахунок.
До ЗСУ Олександр приєднався вже на другий день повномасштабної війни. За час російського вторгнення він служив на різних зразках ППО – С-300, NASAMS, а нині командує підрозділом, який має на озброєнні ЗРК Patriot. Та сам командир наголошує, що головне — не назва комплексу, а результат.
Підсумок кожного бою простий: противник знищений, людські життя збережені, — каже він.
Перший протиповітряний бій Олександр прийняв у липні 2022 року.
Це був чистий адреналін: тремтячі руки, шалене серцебиття. Момент пуску — коли ракета виходить із контейнера, запускається двигун, тремтить земля — таке не забувається. А потім приходить розуміння: задачу виконано.
Саме з того моменту, зізнається підполковник, з’являється особливе відчуття відповідальності — за міста, за людей, за кожне рішення, ухвалене за лічені секунди.
Читайте: Саджавка не втомилась. Історія прикарпатського села, яке зібрало для ЗСУ мільйон доларів
60 збитих цілей — це командна робота. Більшість повітряних цілей Олександр знищив, працюючи на С-300 та NASAMS. Сьогодні його підрозділ несе бойове чергування вже на новому рівні технологій.
Різні комплекси — це різні підходи до війни. Десь більше залежить від автоматизації, десь — від майстерності розрахунку. Але в будь-якому випадку результат робить команда.
За словами командира, бувають ситуації, коли ворожі цілі не долітають до зони відповідальності його підрозділу — їх знищують суміжні підрозділи або авіація. І це теж показник ефективності всієї системи ППО.
Один бій назавжди закарбувався в пам’яті. Це було під час чергового масованого ракетного обстрілу одного з обласних центрів України. Дивізіон працював ЗРК С-300. Зенітники знищили ракету, яка заходила на місто зі сходу.
Раптом голос чергової станції повідомив про ще одну ворожу ціль. Але на програмному забезпеченні «Віраж-Планшет» її не було видно, і летіла крилата ракета зовсім з іншого азимуту. Завдяки відпрацьованій взаємодії з радіотехнічною ротою ми швидко розгорнули радіолокатор і знищили цю ціль, яка більше ніде не відображалась. Емоції перехоплювали подих — команда спрацювала бездоганно!
Техніка його підрозділу завжди перебуває в бойовій готовності, контроль її стану проводять щонайменше двічі на день. Командир переконаний, що ППО потрібні вмотивовані люди, готові працювати зі складною технікою та не боятися брати на себе відповідальність.
За нашими спинами — мирне населення. Люди мають жити й працювати, економіка — функціонувати. А ми прикриємо, – каже Олександр.
У вільний час він читає Гемінґвея та аналізує військові помилки — щоб не повторювати їх у реальному бою. Холодний розум, досвід і злагоджена робота — саме це, каже Олександр, дозволяє тримати українське небо під контролем.
Читайте: Сосни злітали в небо. Історія нацгвардійця Валерія Горбатюка з позивним «Форд»
