У житті кожного є період, коли думаєш: все, досить, треба зайнятися спортом. Більшість іде в перший ліпший зал і купує місячний абонемент. Зазвичай ту перепустку так і не використовують до кінця, бо «нема часу, далеко, лінь іти». Люди звикли платити за підкачане тіло, але цього можна досягти й задарма. Наприклад, бігати не на доріжці в спортзалі, а по вулицях, біля озера, на стадіоні. «Репортер» так і зробив.
Майстер спорту України з марафонського бігу Володимир Юрчук вважає, що найважливіше для початківців – це бажання. Треба поставити конкретну ціль: бути здоровим, схуднути або ж стати витривалішим і стійким. Каже, бігати вранці чи ввечері – різниці нема, головне – робити це систематично.
У неділю, 25 вересня, в Івано-Франківську вже втретє відбудеться «Frankivsk Half Marathon». Мешканці й гості міста змагатимуться на трьох дистанціях – 21, 10 та 5 км. Володимир Юрчук зазначає, що для подолання 21-кілометрової дистанції треба три місяці тренувань. До коротшої можна підготуватися швидше.
«Для людини, яка мало рухається, наприклад, офісного працівника, вистачить 15-20 хвилин бігу в комфортному темпі два-три рази на тиждень. Потім треба поступово збільшувати дистанцію і час тренування», – говорить Юрчук.
Він готує початківців до подолання великих дистанцій. Зауважує, не варто одразу перенапружувати тіло. Треба лише кожні два тижні збільшувати час бігу на 10-15 хвилин.
Щодо харчування – то обмежувати себе не варто.
«Їжте те, що завжди. Коли почнете бігати, організм сам буде вибирати корисне. Після тренувань зазвичай ніхто не вживає чогось смаженого, жирного. Захочеться чогось освіжаючого – соку, фруктів», – каже тренер.
Володимир радить ситно поїсти десь за три години до пробіжки. Легенький перекус – чай з печивом – можна й за годинку перед тренуванням. Тим, хто бігає вранці, каже, вистачає склянки води або чашки кави. Розминатися ж треба 2-3 хвилини: трохи потягнутися, покрутити колінами і стопами, кілька разів нахилитись, аби розслабитися.
В інтернеті майже у кожній статті пишуть, що під час пробіжки повітря треба вдихати носом, а видихати ротом.
«Ні-ні, це якийсь старий радянський метод, – посміхається Юрчук. – Треба дихати так, аби було комфортно. Не варто змушувати себе бігати з закритим ротом».
«Репортер» послухав і… побіг. Вперше.
З хати йти не хочеться, бо надворі моросить вечірній дощ, а під ковдрою так добре! Але треба. Вже з перших метрів доводиться перестрибувати калабані та оббігати болото. На переході автівка не зупинилася: дві секунди, поки проїде – збитий ритм. Дихати легко, повітря свіже, прохолодне. Піт на обличчі вже перемішався з дощем.
Після кілометру дистанції стає важко. Пригадуються вказівки тренера: якщо коле – зупинися, вдихни, присядь, натисни на болюче місце, видихни, або ж збав темп. Добре – темп нижче, але без зупинок. Матейка – Чорновола – парк Шевченка – Шевченка – Республіканська… Все, зліва коле, дихати нема чим, треба зупинятись.
Як для початківця результат непоганий – 3,5 км, майже 19 хвилин.
До речі, за словами Володимира Юрчука, професійні спортсмени рідко бігають у місті, переважно – на околицях, бо там повітря чистіше. Каже, займатися на стадіоні або міському озері – важко психологічно.
«Коло за колом, монотонність, одне й те саме. Краще урізноманітнювати», – радить тренер.
Через два дні вже наступне тренування, знову ввечері. Але маршрут інший: Мельника – Франка – Гаркуші – Лепкого – Незалежності. Цього разу трохи важче: повітря на вулиці не свіже, та ще й болять м’язи стегон. Проте ноги вже самі несуть, на автоматі. Пішоходи не хочуть трохи посунутися, тому доводиться інколи вибігати на дорогу. Кінцевий результат – на 300 метрів менше, ніж першого разу. Самопочуття, правда, гірше. З’їв дві апельсини, випив літр води.
Бігати сподобалося, а з музикою у навушниках веселіше й легше. Інколи люди дивляться як на скаженого, але то таке. Головне – ритмічно перекидати ногами й не забувати добре дихати. А до старту «Франківського півмарафону» трохи більше місяця – будемо сильно старатися, аби пробігти хоча б 10 кілометрів.
