Раніше місто мало свого небесного покровителя (патрона). У Києва – архангел Михаїл, у Венеції – Марк. Станиславів також мав свого заступника. Довгі роки ним був святий Вінцент. Його мощі подарував молодому Станіславу Потоцькому сам Папа Римський у 1678 році. Патрон одразу почав сипати чудесами. Біля Брюсселю корабель Потоцького вибухнув. Усі загинули, і лише молодого шляхтича викинуло неушкодженим на берег, разом із мощами.
У Станиславові святого Вінцента негайно проголосили патроном міста, виготовили коштовний саркофаг і урочисто помістили у костелі. Але найголовніше чудо чекало попереду.
У 1683 році Станіслав Потоцький бере участь у знаменитій Віденській битві. Під час кавалерійської атаки молодий магнат далеко вирвався вперед, був оточений турками і вбитий. За своїм варварським звичаєм вони відрубали нещасному голову і в якості трофею віднесли у шатер великого візира. Після перемоги християн слуги Потоцького знайшли обезглавлене тіло господаря. Хтось їм порадив шукати решту у шатрі візира. Коли вони потрапили туди, їх охопив жах – на дорогому перському килимі височіла ціла гора чоловічих голів. Марно слуги намагалися розшукати серед них Станіслава – обличчя були перекривлені гримасами болю та вкриті запеклою кров’ю.
Один зі старих слуг родини магнатів добре розумів, що з ним зробить Андрій Потоцький, якщо той привезе йому безголового сина. У відчаї він прошепотів молитву святому Вінцентові, аби той допоміг впізнати господаря. Тієї й ж миті промінь сонця пробився через відкинутий полог шатра та освітив одну з голів. Слуга одразу впізнав молодого лицаря, обличчя якого немов би посміхалось. Незабаром прах Станіслава Потоцького у повному комплекті спочив у станиславівський колегіаті, а слава про мощі святого Вінцента розлетілась далеко за межі міста.
