Нинішня владна еліта включно з головними опозиціонерами є скомпрометована і продовжує себе компрометувати взаємними звинуваченнями.Цього разу кореспонденти «Репортера» звернулися до відомих політиків та політологів із такими запитаннями:• 1. Чи є в Україні політична сила чи політик, який має потенціал довіри українців для того, щоб покращити ситуацію?• 2. Як би Ви поставилися до заборони займати владні посади Тимошенко, Януковичу і Ющенку?• 3. Якщо би це було реально, то кому Ви б довірили Україну?
Василь Марчук, політолог, м. Івано-Франківськ:
«1. Владної еліти в Україні немає на сьогодні. Та верхівка, яка є зараз, вже настільки скомпрометована, що її важко назвати елітою. Це не еліта і тим більше не політична еліта. Політичної сили, яка б могла покращити ситуацію, немає. Однак, безумовно, що є нові молоді сили, які формувалися в незалежній Україні, і є достатньо кваліфікованими, щоб сформувати власну еліту.
2. Видається зрозумілим на сьогодні те, що значна кількість вищих посадових осіб в державі, сюди можна дочислити не тільки перелічених, а й значну кількість депутатів Верховної Ради та міністрів, яким треба йти чи то на пенсію, чи то на інші посади.
3. Імена тих людей, яким би я довірив Україну, які готові працювати, на сьогодні широкому загалу не відомі. Це нові імена, в тому числі вони є і в нашій області».
Тарас Возняк, політолог, м. Львів:
«1. Я думаю, що найбільшою силою, яка має потенціал, є народ. Чи народилися організовані політичні структури, яким можна довіряти? Очевидно, якісь зародки десь є. Думаю, що це можуть бути громадські організації. А те, що у нас сьогодні називається політичними партіями, у мене, на жаль, довіри не викликає. Треба нам шукати якихось неординарних виходів із ситуації і надіятися на неординарні сили.
2. Щодо заборони цим трьом переліченим політикам бути при владі, то, думаю, що приходить такий час, що, напевно, треба сказати їм «досить». Але не тільки їм трьом, бо є величезна кількість правителів різного роду, яким треба сказати «досить».
3. Нікому, крім самого себе, я б Україну не довірив. І вам не раджу. Ми вже довіряли, і не один раз. Треба тримати за горло нашу дорогу владу».
Юрій Шведа, політолог, м. Львів:
«1. Я погоджуюся, що нині діючі політики, будь-хто, це стосується і Президента, і Прем’єр-міністра дискредитовані в першу чергу тим, що в тих викликах і в тих загрозах, які стоять зараз, думають насамперед про свої власні амбіції. Що стосується можливості інших політиків, на мій погляд, є такі політичні сили, які б могли впоратися з тими загрозами, перед якими сьогодні опинилася Україна та її народ. Зокрема, мені імпонує діяльність Гриценка — те, що він робить громадську організацію, і діяльність Яценюка. Ті сили, які мають більш прагматичне начало, менш ідеологізовані, і в них менше популізму. Наразі — це є нові політичні сили, вони ще не встигли себе нічим скомпрометувати, і ці сили могли б розраховувати на всенародну підтримку.
2. Я би позитивно до цього поставився, до заборони займати владні посади Ющенку, Тимошенко й Януковичу. Але це питання більше емоційне, а не таке, яке покладається на якісь норми права. Вони є лідерами тих політичних сил, які діють. Це проблема швидше вибору громадян, їхнього ставлення.
3. Кому б довірився? Я кажу, мені імпонує діяльність Яценюка, імпонує тим, що це людина прагматична, не зашорена суто ідеологічно, друге, людина, яка не тримається за своє крісло і має певні моральні принципи. А в українській політиці важливо на сьогоднішній день, щоб людина мала якийсь моральний стержень. Я би віддав свій голос за Яценюка».
Євген Золотарьов, член політради партії «Вільних демократів»:
«1. В Україні немає і найближчим часом, мабуть, не з’явиться політична сила, яка зможе покращити ситуацію. Проблема в тому, що покращити ситуацію в цьому випадку можуть виключно самі громадяни, тобто роботодавці. Тільки вони можуть заново сформувати умови прийому на роботу тих людей, що обслуговують потреби й інтереси суспільства, а саме — політиків. Допоки такої консенсусної думки щодо цих умов прийому на роботу немає, а чекати, що люди, які претендують на те, щоб їх найняли на роботу, тобто політики, виробили прийнятні для суспільства і нації умови, було б занадто вигідно.
2. До того, щоб заборонити Ющенку, Тимошенко і Януковичу займатися політикою, я б поставився звичайно позитивно, це стосується і решти діячів — Литвина, Симоненка. Тільки ця заборона кардинально ситуацію не змінить, бо вона не є тою люстрацією, яка б могла врегулювати ситуацію. Без попередньої умови, без вироблення суспільством, громадянами і нацією критеріїв вибору політичної еліти, наша країна не подужає.
3. Довіритися можна кому завгодно, врешті і Ющенку, і Тимошенко, і Януковичу, але за умови того, що суспільство знає для чого воно наймає тих людей, якими є умови найму на роботу і яким є контроль, щоб цей працівник не крав в тебе з комори твою власність. Тобто, тут абсолютно не важливе прізвище, поки суспільство не розуміє, що держава слугує його інтересам, а не навпаки».
Ігор Зварич, народний депутат України V скликання, Партія регіонів:
«1. В питанні «Чи є в Україні політична сила чи політик, який має потенціал довіри українців для того, щоб покращити ситуацію», треба розрізняти, чи сила тут презентована, чи тільки окремі якісь напрямки. Суть в чому? — Яке суспільство, такі й політичні сили, нічого тут дивного немає. Безумовно, такий вигляд збоку має те, що відбувається. Але думати про те, що хтось приїде з Марса, або те суспільство, яке породило ті політичні сили, які є, вродить якусь іншу політичну силу, — не доводиться.
2. Якщо теоретично навіть неможливо заборонити Ющенку, Януковичу й Тимошенко займати владні посади, то як я можу до цього взагалі якось ставитися.
3. На жаль чи на щастя, але тому є логічне пояснення, що саме Схід України продукує менеджерів високого класу, подобається нам те, чи не подобається воно нам політично. Чому ми дивуємося, що політичні сили Рух, НУ, БЮТ не мають настільки глибокого потенціалу керівництва державою, як Партія регіонів, адже саме там зібрано потенціал промислового керівництва, яке ближче до керівництва державою. Вже показала практика, що уряд, який очолював Віктор Федорович два рази, був набагато потужнішим, ніж теперішній».
