Канарки

Іван Бондарев

Наше місто є доволі старим і тому, як кожне порядне старе місто, мусить мати свої легенди. І воно їх має! Просто тривалий час дослідників більше цікавила міфологічна спадщина Праги, Кракова, Львова чи Кам’янця-Подільського. Але й Станиславову є, що розповісти і мешканцям, і туристам.

Канарки

Це такі маленькі жовті пташки із сімейства в’юркових. Їхнью батьківщиною вважають Канарські острови. Звідти й назва. І хто б міг уявити собі, що ці божі створіння прислужаться до прикрашення міста Станиславова?

Коли у 1729 році звели Єзуїтський костел, то відразу постало питання щодо його внутрішнього оздоблення і прикрашення. Грошей, як завжди, не вистачало. І тоді Софія Потоцька, дружина власника міста, приймає оригінальне рішення. Вона продає у Ґданську свою улюблену канаркарню (колекцію тієї маленької живої «жовтизни»), а на виручені 1000 дукатів замовляє розкішний вівтар Святого Костки.

Тут виникає цілком логічне запитання: чому дружина далеко не бідного чоловіка – магната Йосипа Потоцького – була змушена продавати найулюбленіші речі? Може аж так хотіла долучитися особисто? А може чоловік у неї був жлоб…

Чи правда таке було, чи неправда, вірити чи не вірити легендам – кожен вирішує сам. Але, погодьтеся, жити без них було би не так цікаво.