Відчинені навстіж двері, червона доріжка, святкова атмосфера і класична музика… У вівторок, 18 травня, у міжнародний день музеїв, в обласному Художньому було святково, затишно і вишивано.
Музеєві виповнилось 30 років. Цього разу влада прийшла привітати і вручити грамоти, а поціновувачі мистецтва – порадіти за колег і порозглядати строкате розмаїття і орнаментику вишивки, яку старший науковий співробітник музею Ярослав Печарський представив у ювілейній експозиції.
Зібрана вишивка з усієї області – результат науково‑пошукової роботи Печарського. За словами директора музею Михайла Дейнеги, за один день їхній заклад збагатився ще на 500 експонатів. Таким подарунком не може похвалитися жоден інший храм художнього мистецтва.
Тепер у фондах музею, крім сакральних художніх творів, буде ще й сакральна вишивка. До речі, цінним поповненням фонду стали речі, яким майже сто років, а перші рушники були знайдені Печарським приблизно у 60‑70 роках XX століття.
Ініціатором створення Художнього музею 30 років тому стала тодішній керівник краєзнавчого музею Олександра Синиця. Першим директором був Микола Якібчук, який опікувався музеєм 22 роки. Тоді ж була створена пошукова група, одним із перших пошукачів став Мирослав Аронець, нині – мистецтвознавець і провідний науковий працівник музею. Саме він провів 18 травня 1980 року першу музейну екскурсію у стінах храму.
Назавжди у музеї залишиться пам’ять про відомого на Прикарпатті мистецтвознавця – Віктора Мельника. Нині музей – осередок культури, центр науково‑дослідної роботи. Тут проводять творчі зустрічі, музичні вечори, лекції про українське та світове мистецтво. Усе б гарно, якби не давня проблема, яка ніяк не вирішиться владою – побудова приміщення спеціально під художній музей…
Замість довідки
Приміщення римо‑католицького храму, де сьогодні є Художній музей, звели 167З року. Це був костел Непорочного Зачаття Діви Марії, святих Андрія і Станіслава. Архітектори – Франсуа Корассіні та Кароль Беное. Під час пожежі 1882 року, коли третина міста вигоріла, храм також потерпів. У 1877 році, після відновлення інтер’єру, костел-колегіату розписав Еразм Фабіанський.
У центральній крипті Станиславівської колегіати у XVII‑XVIII століттях були поховані представники роду Потоцьких. Поруч із костелом 1744 року збудували дзвіницю. Радянська влада закрила костел у 1962 році, дзвіницю зруйнували. Аж у 2000 році під час реконструкції майдану Шептицького відновили ансамбль площі і звели дзвіницю.
