Серед франківських туроператорів найпопулярнішим вважається тур «Замки і вина Закарпаття». Винні дегустації – окрема історія, а щодо замків, то найчастіше туристам показують Мукачівський чи Ужгородський. Якщо хочеться чогось менш попсового, то радимо їхати у Невицьке. Це невеличке село за 12 км від Ужгорода може похвалитися класичним середньовічним замком.
Розчин на материнському молоці
Його видно ще з траси Ужгород-Ужок. На скелі, немов гніздо хижого птаха, біліють кам’яні руїни замку. Народні перекази приписують його будівництво Поганій Діві. Вона нібито прибула сюди з Туреччини та вирішила оселитися у живописній Ужанській долині. Аби стіни замку були міцними, розчин замішували на коров’ячому молоці та сирі, які забирали у мешканців навколишніх сіл. Однак незабаром Поганій Діві цього здалося замало – вона наказала додавати у розчин ще й материнське молоко. Це спричинило смерть сотень немовлят.
Нарешті замок завершили, але полегшення це не принесло. Цілими днями тая Діва сиділа біля вікна й дивилася, чи всі подорожні їй низько кланяються та сплачують мито – замок стояв на жвавому торговому шляху. Якщо хтось цього не робив, то солдати гарнізону вбивали бідаку на очах господарки.
Люди ненавиділи жорстоку правительку, але нічого не могли вдіяти, адже її замок був неприступним. Він розташовувався на крутій горі, куди вела одна-єдина стежка, а на високих стінах чатували гармати, що тільки-но з’явились у Європі.
Тим часом у сусідньому Ужгороді відбулися вибори нового угорського короля. Їх несподівано виграв молодий батрак Матіяш. Першою обіцянкою монарха стало визволення людей з-під гніту Поганої Діви. Але як це зробити – вже не один хоробрий лицар склав голову на підступах до її замку?!
Матіяш підійшов до справи творчо. Він зібрав величезну «армію» корів, кіз, баранів та іншої худоби. Коли настала ніч, наказав прив’язати до кожної тварини дзвіночок, а між рогами запалити пучок сіна. І рушив на здобуття фортеці.
Замкова залога у паніці розбіглась. Погана Діва намагалась сховатись у лісі. Король її наздогнав та відрубав голову. Селяни були щасливі.
Женячка князя Гари
Сьогодні замок лежить у руїнах і про його занепад є окрема легенда. Колись Невицьким володів молодий князь Упор. Він закохався у дівчину Катерину і вона відповіла взаємністю. Але був один нюанс – її батьки вже заручили красуню з мукачівським князем Гарою.
Однак кохання – це страшне почуття, яке спонукає до сміливих вчинків. Тому Упор викрав Катерину у ніч перед весіллям і відвіз до себе. Ображений Гара зібрав сильне військо та взяв Невицький замок в облогу. Його господар не мав сили відбиватися та розпочав складні перемовини, під час яких намагався відкупитись від екс-нареченого. Поки чоловіки торгувались, Катерина встигла завагітніти. Гара не палав бажанням бавити чуже дитинча, тому відступив з однією умовою – якщо народиться дівчинка, то у 16 років вона стане його нареченою.
Зрозуміло, що на світ з’явилася дівчинка – інакше легенда була б не цікавою. Катерина померла при родах, залишивши доньку, теж Катерину, і Утор бавив її сам, потайки бажаючи скорої смерті сусіду. Але князя Гару нічого не брало і у визначений день він з’явився за тим, що йому належало.
Молода Катерина і слухати не хотіла про шлюб зі старим, тож татусь наказав до весілля закрити її в башті. Вночі дівчина кинулась з вікна і розбилась.
Аж тут почався страшний буревій. У замок влучила блискавка і спалила його разом з усіма гостями. З того часу фортецю не відновлювали.
Гніздо бунтівників
Історичні хроніки не такі романтичні, втім не менш цікаві. Археологи стверджують, що дерев’яний замок існував тут уже в XIII столітті, а спалили його монголи хана Батия. Після навали угорські королі фортецю відбудували, а в 1279 році подарували її воєводі Фінті Обо. Як показали наступні події – дарма.
Після згасання династії Арпадів на угорському престолі утвердився Карл-Роберт з неаполітанської гілки французького королівського роду Анжу. Чужинець сподобався не всім магнатам, і вони підняли потужне повстання, в якому ледь не першу скрипку відігравав племінник Фінті – Ласло. Однак король заколот придушив, а Невицький замок передав своєму союзникові Петру Петенку. Але цей Петуня (саме під таким «ніком» він фігурує у більшості літописів) виявився невдячним. Незабаром він теж повстав проти свого благодійника, якого планував узагалі позбавити престолу. Магнат запропонував корону святого Стефана галицьким князям Андрію та Леву ІІ, чия бабця походила з Арпадів. Ті мали достатньо своїх проблем і чемно відмовились. Петуня залишився сам на сам з потужною королівською армією, від якої зазнав поразки у битві під Дебреценом.
Карл Роберт уже зовсім не довіряв місцевим угорським феодалом і передав замок та сусідній Ужгород графу Філіпу Другету, що прибув з ним з Італії. Граф довів свою вірність у битві з бунтівними магнатами при Розганівці у 1312 році. Тоді під королем вбили коня і вин бився як простий ратник у пішому строю, повністю втративши контроль над перебігом бою. Тимчасове командування взяв на себе граф Другет і переміг.
Нащадки Філіпа володіли регіоном понад 300 років. Лише в 1644-му вони щось не поділили з власником Мукачевого князем Дьордем Ракоці, який здобув і зруйнував Невицький замок. Відтоді він більше не відбудовувався.
Хоча спроби були. Наприкінці ХІХ століття угорці заклали липову алею, в 1920-х чехи розчистили замкове подвір’я та накрили вежі дерев’яними дахами, а за часів СРСР об’єкт частково законсервували.
Руїни з краєвидом
Аби потрапити до замку, треба звернути з траси та попетляти вузьким стрімким серпантином. Біля турбази «Верховина» потрібно залишити автобус та пройтися пішки десь 300 метрів. Раптом ліс розступається і постає кам’яний красень. Точніше колишній красень.
Навколо все заросло чагарниками, а частина фортечної стіни сповзла у рів. У 2012-му ЗМІ облетіла інформація, що завалився дерев’яний дах однієї з веж. На щастя, верхівка іншої, яка є символом Невицького замку, вціліла. Над нею гордо майорить український прапор, почеплений, мабуть, альпіністом, адже пересічній людині туди не дістатися. Останні ремонтні роботи тут проводились у шістдесятих роках минулого століття. Інформаційна табличка попереджає туристів про небезпеку обвалів, однак вона мало кого стримує.
Крутими сходами дістаємось до замкового подвір’я. Путівники пишуть, що воно нагадує краплю води у польоті. Схоже на те, адже двір видовжений та заокруглений – повторює форму пагорба, на якому збудовано фортецю.
Взагалі Невицький замок складається з двох – Верхнього (поч. ХІV ст.) та Нижнього (ХV ст.) – та окремо винесеної вежі-барбакану, яка прикривала браму. Крім вежі-донжона, усі замкові будівлі стоять без даху, дивлячись на відвідувачів порожніми вікнами в обрамленні старовинних порталів. У кращі часи твердиня налічувала 41 приміщення, займала 1500 м2, а обслуга й гарнізон становили близько 500 людей.
Але піднятися на замок все ж таки варто. Хоча б для того, щоб насолодитися панорамою Ужоцької долини, що відкривається з вулканічної гори заввишки 260 метрів. У добру погоду з замку видно на 15-20 км навкруги!
Шкода, що за 25 років незалежності у державних мужів до замку руки так і не дійшли. Вони більше переймалися спорудженням палаців у Кончі-Заспі, Межигір’ї чи поблизу Женецького водоспаду. Може, тепер щось зміниться і влада змусить місцевих баронів сигаретної контрабанди скинутись на реконструкцію Невицької твердині?
Comments are closed.